У центрі уваги першої частини – близькість вирішального дня YHWH (в. 15). Ламентація виявляє п’ять аспектів, які дозволяють нам зрозуміти цей жахливий момент.
1:1-4 – Нашестя сарани
Фрагмент Йоіл. 1:1-4 є вступом, який було дописано до паралельного тексту Йоіл. 2:25, тобто це вставка до першої частини пророцтва. Нашестя сарани знищило сільське господарство країни. Сарана стала загрозою для врожаю і захитала основи життя людей, котрі вважали гарантом своєї безпеки Храм і жертвопринесення в ньому. Тепер люди мусять збагнути сенс цього лиха для їхнього життя як народу. Нашестя зачепило всіх «людських синів» (1:12), усі поля та плоди землі (1:10-12), усі отари і стада (1:18-20). Йоіл. 1:4 повторює Вих. 10:4-6, де йдеться про нашестя сарани, а також Втор. 28:38-40, де виголошено прокляття проти тих, хто не слухає Божого слова.
1:5-14 – Заклик оплакувати спустошення
Тепер пророк закликає оплакувати спустошення разом із ним три групи людей:
- тих, хто п’є вино (1:5-9);
- тих, хто обробляє виноградники (1:11-12);
- священиків, котрі використовують вино під час богослуження (1:13-14).
Ті, хто п’є вино, мусять отямитись і зрозуміти, що знищення землі – це більше лихо, ніж дикі тварини. Нещастя, яке зачепило країну, тут порівняно з молодою нареченою, чий суджений помер, залишивши її без дітей (в. 8). У ті часи жінка без чоловіка та без дітей не мала впевнености в завтрашньому дні. Не мала – точнісінько як тепер Юдея – перед собою майбутнього. Народ уже не може складати в Храмі жертви навіть хліба та вина, бо не було уже жодної зернини та виноградини. Горювати і розпачати мусять також виноградарі та хлібороби (вв. 10-12). Земля, яка їх годувала, стала спустошеною. Не чути вже радости з нагоди збору врожаю (Втор. 16:13-14).
У Йоіл. 1:12 тричі повторено одне дуже сильне дієслово, яке зазвичай перекладають як «сохнути» чи «в’янути» (jabasz). На той момент одночасно і повсихали виноградна лоза, дерева в садах та на полях, і зникла радість із життя людей. Йоіл. 1:13-14 звертається до священиків. Вони мусять перші відбути покуту і скликати людей на «святкові збори». Народ, занурений у немилість, віднайде благодать у Божій силі.
1:15-18 – День Усемогутнього
Третя і центральна частина ламентації описує день YHWH – день, який надходить «від Всемогутнього, мов те спустошення» (в. 15, пор. Іс. 13:6). Цей вислів є грою слів єврейською мовою: «руїна», «спустошення» – «шод» (šod) і «Всемогутній» – «шаддай» (šaddai) (одне з найстаріших Божих імен, ужите також у: Бут. 17:1; Рут. 1:20-21; Йов. 5:17).
Пророк починає цей текст (в. 15), послуговуючись символічною мовою, щоби висловити правду про те, що Бог має владу судити і рятувати людей. У наступних віршах (вв. 16-18) указано на ще одну правду: Божий народ є слабким і повністю залежним від Бога. Спустошення землі через нашестя сарани (природне явище) стає закликом до навернення. Один акт спустошення став загрозою для всіх сфер життя народу: економічної, культурної, релігійної. Посеред знищення та посухи, у самому осерді справжньої пустелі Божий народ найде спасення (в якнайповнішому сенсі багатого та повноцінного життя), коли звернеться до Бога.
1:19-20 – Молитва про спасення
Серед спустошення цей псалом-плач знову звертається до збірного «я» псалмопівця, визнаючи, що тільки прихід Бога врятує людей від смертельної загрози.
2:1-11 – День YHWH
Цей фрагмент висловлює головну правду пророцтва. Нею є суд, яким Бог повідомляє про Свою присутність і розкриває самого Себе серед народу, подібно як Він зробив те в теофанії на горі Сінай (Втор. 4:11; Вих. 19:16-18). П’яту частину цієї ламентації оперто на поетичному використанні паралелізмів:
- надходить день YHWH (вв. 1, 11);
- темряву та пітьму, хмару та густу мряку (в. 2) супроводжують затемнення Сонця, Місяця та зірок, які втрачають своє світло (в. 10);
- коні та колісниці (вв. 4-5) готують нас до нападу війська (вв. 7-9);
- між цими паралелями опиняється в. 6, який описує людство перед загрозою цього жахливого критичного моменту.
Читаючи 2:1-11, ми помічаємо, що вв. 1-2, які анонсують настання дня YHWH, спираються на Соф. 1:15. У тексті Йоіла проявляються головні символи теофанії:
- символи священної війни: ріг, військова тривога, пітьма;
- символи теофанії: темрява, «густа мряка», зокрема хмара – символ присутности Бога, котрий наближається! Згідно з пророком, день YHWH не має собі рівного в історії: це день, в який Бог повідомляє про Свою присутність (в. 2).
Вірші 3-9 використовують образ війська, яке штурмує місто. Цей образ є картиною самого акту Божого суду. Йоіл послуговується тут класичною образністю, запозиченою з Наум. 2:1, а також із Іс. 13:8. Сарана нестримно просувається, захоплюючи дедалі більші простори країни, подібно як свого часу війська, що зруйнували Ніневію (Наум. 2:4-7; 3:2-3,15-17). У такий самий спосіб надійде день YHWH, перед Чиєю силою ніщо не встоїть.
Кінцеві вірші (10-11) знову звертаються до мови, що описує об’явлення на Сінаї (Вих. 19:16-18). Згадка про Божий голос є центральною частиною теофанії. Це – об’явлення Бога, котрий прийшов вершити суд. Цей голос, який веде військо, з’ясовує, що нашестя сарани є знаком учинення Божого суду, а він позначає кінець старої епохи несправедливости і початок нового світу, заснованого на Божому милосерді!
