Знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!… Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.
Навіщо молитися, якщо Бог і так наперед знає, чого нам треба? Ліпше також знає, що для нас є справді добрим.
Тож чи не повинні ми перед Богом мовчати й ні про що Його не просити? Чи, може, маємо дякувати Йому, прославляти Його й просити в Нього прощення, але мовчати й зціплювати зуби, коли захочеться попросити Його про щось?
Бог хоче, щоб ми казали Йому, чого потребуємо. Не тому, що Сам не знає, чого нам не вистачає, а через те, що за допомогою своїх прохань налагоджуємо відповідні стосунки між собою та Богом. Людині дуже легко повірити, що вона велика, божественна і їй нічого не треба. Дуже легко повірити, що ти рівний Богові й навіть більший за Нього. Прохання, скероване до Бога, нагадує нам, хто є Володарем нашого життя, хто є справжнім Богом, а хто – вбогою, мізерною людиною, яка потребує допомоги.
Не забуваймо про це.
