Просити чи не просити? (Мт. 6:7-15)

Знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.

Навіщо молитися, якщо Бог і так наперед знає, чого нам треба? Ліпше також знає, що для нас є справді добрим.

Тож чи не повинні ми перед Богом мовчати й ні про що Його не просити? Чи, може, маємо дякувати Йому, прославляти Його й просити в Нього прощення, але мовчати й зціплювати зуби, коли захочеться попросити Його про щось?

Бог хоче, щоб ми казали Йому, чого потребуємо. Не тому, що Сам не знає, чого нам не вистачає, а через те, що за допомогою своїх прохань налагоджуємо відповідні стосунки між собою та Богом. Людині дуже легко повірити, що вона велика, божественна і їй нічого не треба. Дуже легко повірити, що ти рівний Богові й навіть більший за Нього. Прохання, скероване до Бога, нагадує нам, хто є Володарем нашого життя, хто є справжнім Богом, а хто – вбогою, мізерною людиною, яка потребує допомоги.

Не забуваймо про це.

Попередній запис

Receperunt mercedem suam (Мт. 6:1-6,16-18)

Вони мають уже нагороду свою. Різними є мотиви, які впливають на наше буття християнами, тому й християнство набуває різних форм. ... Читати далі

Наступний запис

Мур для молитви (Мт. 6:7-15)

А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших. Варто знати, коли та ... Читати далі