На думку переважної більшості авторитетних біблійних дослідників Євангеліє від Марка було написане для язичників, тобто для людей, які були мало ознайомлені чи взагалі незнайомі з юдейською традицією. Для цих людей Ісус Христос був не довгоочікуваним Месією, на Якого стільки століть покладав свої надії ізраїльський народ, для язичників Ісус Христос був Незнайомцем. Таким самим Незнайомцем Він залишається для більшості з нас.
У чому ж причина такої необізнаності? – Передусім у байдужості до Особи Сина Божого. І такій категорії людей, між іншим доволі чисельній, марно щось про Нього розповідати. Не менша за кількістю категорія людей, які вважають, що ніби знають, Хто такий Господь Ісус Христос, от тільки це знання носить теоретичний характер, натомість ці люди не знають Спасителя особисто, і тому подібні відомості не несуть у собі практичної користі. Для таких людей Ісус з Назарету насправді залишається лише історичною постаттю, а не Бог і Спасителем.
«Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде» (Ів. 10:9), – так особисто висловився про Себе Христос, коли тілесно перебував серед роду людського. Цим образом, запозиченим з пастушого життя Палестини новозавітних часів, Господь вказує на те, що дає кожному з нас особиста надія на Нього: Він є, так би мовити, «перепусткою» до життя вічного, до того стану, який у Біблії описаний наступним чином: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1Кор. 2:9). От що дає особисте знайомство зі Спасителем.
Діло залишається за «малим» – в усе це повірити і шукати зустрічі з Ним. А за палкого і щирого бажання зустрічі з Господом, можете не сумніватися, Він зі Своїм приходом не забариться: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об. 3:20). От тільки мало хто на цей Божій стукіт відчиняє двері власного серця, вважаючи за краще залишати у своєму житті все як є. Адже щоб впустити до власного серця Небесного Гостя, необхідно очистити своє серце від всякого гріховного бруду, до якого так звикли, що не готові з ним розставатися, вважаючи за краще не впускати Христа, не маючи особистих стосунків з Ним, а лише вдаючи, що ніби знають Його. От тільки від такого знання насправді немає жодної користі…
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Божий стукіт
Ваш коментар: