Розділи 23-24

23 – Дві сестри

У цій главі Єзекіїль іще раз змальовує історію свого народу, використовуючи мову символів. На противагу гл. 16, в якій була використана алегорія чоловік\жінка, тут використано алегорію про двох сестер, що мають стосунки з одним чоловіком. Здається, що основою цієї алегорії слугує не лише текст пророка Осії (Ос. 1-3), але також і Єремії (Єр. 3:6-13).

Перший, головний, блок цієї глави, вв. 1-27, подає огляд історії Ізраїля та Юдеї. Опис є дуже жорстоким та нещадним у деталях. Єзекіїль дуже винахідливий у підборі засобів, які б відкрили очі його народові на сувору реальність. Як про це сказано в гл. 20, блудодійство двох сестер починається в Єгипті. Розпуста «завжди» була присутня в цій країні. Цей символічний образ Єзекіїль вживає в політичному сенсі. Усі приклади про невірність двох сестер розглядаються з цієї перспективи, разом із неминучими наслідками, до яких призводить союз із чужими державами: ідолопоклонство. Так само, як в гл. 15, а особливо в гл. 17, покарання неминуче, а порівняння між політичною та подружньою невірністю є доречним.

Мусимо зазначити, що в. 27 подає тьмяну надію, бо він говорить про те, що Бог спинить «розпусту ірозпусту твою з єгипетського краю». Цього разу бачимо як зажеврів промінь світла в темряві. Вірші 28-31 нічого нового не повідомляють, але вв. 31-34 додають новий символічний образ: чашу долі, яку потрібно випити. Цей фрагмент є логічним завершенням попереднього тексту.

Решта віршів усієї глави (35-49) – це переспів тієї самої алегорії, але в зовсім іншому ключі. Тут невірність вже не висвітлюється більше в політичному аспекті, а розглядається як приклад, який не потрібно наслідувати в моральному сенсі. Цей фрагмент значно послаблює силу тексту Єзекіїля.

24 – Кінець

У цій главі міститься останнє проголошення Єзекіїлом падіння Єрусалима (за винятком пророцтв щодо народів). З віршів 1-2 дізнаємося про дату 5 січня 587 року до Р. Хр. як про початок облоги Єрусалима. На противагу іншим датам, на які натрапляємо в книзі і які стосуються правління Йоакима, ця дата відноситься до правління Седекії. Символічний образ котла, з яким ми вже стикалися в11:1-13, є основою для двох алегоричних висловлювань. Перша алегорія (вв. 3-5) і її тлумачення (вв. 9-10) – це вміст котла, м’ясо, як символічний образ. Так само як і в 11:3, цей символ представляє жителів Єрусалима, яких зварять у цьому котлі, щоб аж кості розварились. Отож добра чекати не слід, адже перспектива не є оптимістичною, кара наближається невідворотно.

Друга алегорія (вв. 6-8) та її пояснення (вв. 11-14) – образ котла, вкритого іржею, – це символічний образ кривавого міста. Колір крови знову є тим елементом, що поєднує ці два образи: червона кров – червона іржа. І якщо попередня алегорія означала покарання, то ця алегорія говорить про очищення. Вірш 13 показує, що може статися в майбутньому, «аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі».

Друга частина нашого фрагмента, вв. 15-27, – це розповідь про особисте життя Єзекіїля та падіння Єрусалима. Вірші 15-23 зображають символічну ситуацію, але цього разу це не якась «дія» пророка, а саме його життя. Несподівана смерть жінки Єзекіїля спонукає його поводитися так, щоби заставити людей задуматися, а отже, робить можливим для Єзекіїля проголосити своє послання. Смерть його жінки, «утіхи очей твоїх», символізує смерть міста. Утримання Єзекіїля від жалоби розкриває, через які випробування мають пройти юдеї в час падіння їхньої столиці. Не треба обдурювати себе; у такий час немає сенсу голосити, це час визнати свої гріхи. Так само, як і у випадку одруження Осії, тут маємо приклад радикального особистого залучення пророка та його послання. Як жінка виношує під серцем своє дитя, так пророки виношують слово, яке вони отримують усім своїм тілом, усім своїм єством. Вірш 24 дає чітке пояснення цій ситуації, хоча нам вже все зрозуміло.

Вірші 25-27, хоч і вміщені саме тут, дуже вирізняються, і їх варто прочитати після фрагмента, де йдеться про те, що Господь позбавив Єзекіїля мови (3:24-26). Тут йдеться про те, коли і чому він зможе заговорити знову. Далі закінчення періоду Єзекіїлового оніміння згадується в 33:21-22. Ця послідовність є логічною. Коли розпочинається облога Єрусалима, все закінчено. Вже немає місця ні для покаяння, ні для пророкування. Ще не настав час пророкувати про надію. Єзекіїль стає німим. Після падіння Єрусалима розпочинається новий період – тому і послання пророка вже інше.

Попередній запис

Розділи 21-22

21 – Вогнем і мечем Перша частина, 21:1-12, складається з трьох окремих фрагментів: 1-4; 6-10; 11-12. Перші два фрагменти пов’язані ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 25-32

25-32 – Пророцтва щодо народів Пророцтва про покарання Ізраїля сповнились, тож саме час для пророцтв щодо інших народів. Лише після ... Читати далі