У небі спалахнули зірки. Вони таємниче мерехтіли на чорному оксамиті небозводу. Ви дивилися коли-небудь уночі на зорі? Якщо так, то, либонь, помітили, що всі вони різного кольору: жовтогарячі, зелені, блакитні, червоні. Спостерігати за зірками завжди цікаво. Дивуєшся – як дивно Бог улаштував зоряне небо.
Цієї ж ночі все було незвичайним.
Миколка, засинаючи, думав: «Якщо кульці вдасться потрапити в часи Ісуса Христа, вона, напевно, зможе розповісти нам багато цікавого і дивовижного про те, що Ісус зробив для людей. Адже Ісус – Син Божий, і коли Він був на землі, то вчинив багато чудес».
Миколка вдивлявся в нічне небо, милувався місяцем, що пропливав повагом. Його сяйво освітлювало кімнату Миколки, й хлопчикові здалося, що він побачив Чупринку, яка летіла і співала: «Я – кулька Чупринка, по небу я лечу. І всім, кого зустріну, про Ісуса розкажу!»
Кулька летіла по небу й наспівувала свою веселу пісеньку. Пролітаючи над Ізраїлем, вона подумала: «Яка гарна країна! Внизу видніється місто Віфлеєм. Я чула, що в цьому місті дуже давно народився Ісус Христос. Він з’явився в родині теслі Йосипа і його дружини Марії. Ще до Його народження з Марією трапилося диво. Їй з’явився ангел Гавриїл, який сказав: «Не бійся, Маріє! Я приніс тобі гарну новину! Ти народиш сина й назвеш Його Ісусом! Він спасе світ від гріхів, тому що Він – Син Божий». Так і сталося: Марія народила Сина в хліві, сповила Його й поклала до ясел. У цей час пастухів, котрі ночували в полі, осяяло світло з неба. З’явився їм ангел і сказав: «У місті Давидовому, Віфлеємі, народився Спаситель світу, Христос. Ви Його знайдете в хліві, де стоять тварини». Пастухи спершу злякалися, а потім вирішили піти й подивитися на диво-дитину Ісуса. Все було справді так, як звістили ангели: вони знайшли Ісуса в яслах на сіні. Марія, його мати, та Йосип – поруч. Маля було дивовижне й гарне!»
Кулька Чупринка летіла все далі й далі. Вона пролітала повз місто Назарет і наспівувала свою веселу пісеньку: «Я – кулька Чупринка, по небу я лечу. І всім, кого зустріну, про Ісуса розкажу!»
Кулька згадувала: «У місті Назареті Ісус жив зі Своїми батьками. Йосип був теслею, і теслярської справи він навчив Ісуса. Ісус ріс слухняною дитиною, поважав Свого земного батька Йосипа і Свою маму Марію. Його матуся знала, що в них – незвичайна Дитина, що це – Син Божий. Вона ніколи не забувала, що Бог Його послав на землю, щоб спасти людей».
Кулька все летіла й летіла. Вона пролітала над містами й селищами – і ось, нарешті, пролетіла над Галілеєю. Як? Ви не знаєте, що таке Галілея?! Це – місцевість в Ізраїлі, де розташоване Генісаретське озеро – дуже гарне й глибоке.
Чупринка побачила своє відображення на плесі блакитного озера і вкотре здивувалася: «Яку красу створив Бог на нашій землі! Як Він бездоганно керує всією природою: морями, лісами, горами, сонцем і зірками, вітром і дощем – і посилає нам тепло й холод. Бог любить людей і для спасіння людства послав Свого єдиного Сина Ісуса Христа».
Коли кулька Чупринка пролітала над озером Генісаретським, на озері був шторм, насувалася гроза. «Як страшно летіти над озером! Але що це? Човен на озері… А в нім – учні Ісуса. Я зачеплюся за човен – і так зможу врятуватися від бурі. Але учні Ісуса не можуть боротися зі штормом, човен кидає на хвилях то в один бік, то в інший. Він уже майже заповнений водою і, здається, ось-ось потоне. Ісус же – теж у човні, тихенько спить на кормі. Учні почали кричати: «Ісусе, чому Ти спиш? Хіба Ти не бачиш, що ми гинемо?» Ісус підвівся, простягнув руку і наказав вітру затихнути. Він сказав озеру: «Замовкни! Перестань!» – і настала велика тиша.
Потім Ісус сказав учням: «Чому ви так боїтеся? Чому у вас немає віри?» Злякалися учні Ісуса і почали між собою говорити: «Хто ж Він, що й вітри, і води підкоряються Йому?»
Так були врятовані учні Ісуса, і я теж! Тепер я точно знаю, що Ісус – Син Божий і Спаситель світу!»
«Я – кулька Чупринка, по небу я лечу. І всім, кого зустріну, про Ісуса розкажу!» – наспівувала радісно Чупринка.
Раптом знову здійнявся сильний вітер – і Чупринка полетіла за напрямком вітру.
А Миколка прокинувся дуже щасливим. Він усе думав про Чупринку і вирішив, що, коли знову піде до церкви, то розповість своїм друзям – Ганнусі, Ларисі, Світлані, Люді й Андрійкові, – який він бачив дивовижний сон.
