Ганнуся прокинулася дуже рано. Їй не спалося: вона все думала, як відсвяткує свій День народження. Дівчинка так давно його чекала! Ганнуся запросила на свято своїх найкращих друзів.
Сонечко тільки-но з’явилося на сході, але Ганнуся вже не спала. «Адже це так серйозно – стати великою! Мені сьогодні виповнюється шість років! Я незабаром піду до школи і буду вчитися читати й писати! – думала вона. – Я старша від мого братика Андрійка, тому вважаю, що настав час ставати серйозною і відповідальною!»
Мама теж не спала, вона вже щось готувала на кухні. Матуся обіцяла Ганнусі, що приготує для її друзів дуже смачний торт, а також багато інших різних смачних страв.
– Мамо, доброго ранку! – сказала Ганнуся, зайшовши на кухню. – Ти сьогодні спечеш торт? «Курочку Рябу»?
– Звісно, люба моя! Твій улюблений торт уже готовий, я його ще вчора спекла! – відповіла мама – і посмішка осяяла її вуста.
– Ура! Ура! Так приємно, що мої гості теж скуштують цей чудовий тортик!
Гості були запрошені на третю годину дня. Страви і солодощі милували зір на святковому столі, а посередині гордо красувався улюбленець Ганнусі – торт «Курочка ряба». Сама ж Ганнуся виглядала дуже ошатно: вона одягла гарну сукню й ретельно зачесала своє біляве волосся.
Першою гостею була Лариса, яка жила в сусідньому під’їзді. Дівчатка вже давно товаришують і разом відвідують клас недільної школи.
– Привіт, Ганнусю! Вітаю тебе з Днем народження і хочу зробити тобі подарунок. Візьми ось цю золоту рибку! Подивись, яка вона гарна! Це – тобі! – сказала Лариса.
Подарунок Ганнусі дуже сподобався. Вона була задоволена, адже в її акваріумі плавали різні рибки, а золотої – не було.
– Дякую, Ларисо! Проходь до кімнати! Ми з тобою разом впустимо рибку в акваріум.
Дівчатка пішли до кімнати, щоб швидше віднести рибку, тому що у великому акваріумі їй буде куди веселіше, ніж у банці.
Наступним прийшов Миколка, він приніс у подарунок повітряну кульку. Кулька була особливою, не такою, як усі.
Вона мала таку форму, наче в неї були щоки. Ганнуся зраділа, отримавши такий подарунок, і провела хлопчика до кімнати, де вже сиділа Лариса. Лариса впізнала Миколку: вона його бачила в церкві на святі Великодня. Хлопчик тоді декламував вірш. Вона навіть запам’ятала слова цього вірша.
– Миколко, хочеш, я продекламую тобі твій вірш? – запитала Лариса.
Він кивнув головою на знак згоди.
– «Я – ніжний пролісок, пробуджую лісок. І першим сповіщаю світ увесь: наш Ісус Христос воскрес!» – на одному подиху проказала Лариса.
– Правильно! Я читав цей вірш! – підтвердив Миколка.
– Миколко, до якого ти класу ходиш? – запитала Лариса.
– Я ходжу до другого класу, і вмію вже і читати, і писати, хоча це – не зовсім легка справа. Треба багато часу витратити, щоб навчитися.
Цієї миті у двері подзвонили, і Ганнуся пішла відчиняти.
– Привіт, Ганнусю! Вітаємо тебе із Днем народження! Ми принесли тобі в подарунок дитячу Біблію з малюнками. Коли ти навчишся читати, ти зможеш сама її читати, а також розфарбуєш малюнки в цій чудовій книзі!
Ганнуся подякувала Світланці й Людочці. Вони були сестрами і теж народилися в Казахстані, як і Ганнуся. Їхня родина, так само, як і Ганнусині батьки, переїхала до цього міста. З того часу дружать не тільки батьки між собою, але й дівчатка – Світлана, Люда й Ганнуся.
– Ну ось, усі гості зібралися! Я запрошую вас пройти до столу. Моя мама спекла такий смачний торт! Давайте скуштуємо! – запросила Ганнуся своїх гостей до столу.
Ганнусин братик Андрійко, а також мама з татом, також приєдналися до частування.
Мама сказала:
– Діти, давайте перед їжею помолимося, як нам заповів Ісус Христос.
Мама помолилася, подякувала Господеві за їжу, за свято, за Ганнусю, за те, що Бог її зберігає і благословляє, за гостей, які прийшли на свято. Після цього діти почали святкувати: пригощалися, розмовляли, сміялися й бавилися.
Час летів дуже швидко, і до вечора діти дуже-таки стомилися. Адже стільки всього сталося: вони і грали в різні ігри, й стрибали, і наздоганяли один одного. Було весело й гамірно!
Перед закінченням свята мама запропонувала дітям пограти в бажання. Першою, сказала вона, почне Ганнуся, а потім діти почергово будуть загадувати бажання у відповідності з тим, що побажав попередній.
– Чудово! – зраділи діти.
Іменинниця запропонувала розфарбувати повітряну кульку, яку їй подарував Миколка. Вона намалювала кульці очі, Світлана й Люда намалювали ніс і брови, Лариса – рот і щічки. Дуже гарна вийшла кулька. А Миколка намалював чупринку.
– Яка вона симпатична! – вигукнула Ганнуся.
Чупринка в кульки вийшла особлива, як кома. Дівчинка вирішила назвати кульку Чупринкою.
– Нехай вона буде Чупринкою – адже це ім’я дуже пасує нашій кульці.
Друге бажання було від Лариси:
– Давайте відпустимо Чупринку в небо!
Третє бажання – від Світланки й Людочки:
– Нехай Чупринка летить до Ізраїлю!
Четверте бажання висловив Миколка:
– Нехай Чупринка полетить у часи, коли Ісус жив на землі!
А молодший братик Ганнусі, Андрійко, побажав, щоб Чупринка, коли повернеться назад, розповіла їм про те, що побачить в Ізраїлі. Діти вийшли на вулицю, випустили Чупринку в небо і побажали їй щасливої дороги!
На цьому свято Дня народження закінчилося. Діти розійшлися по домівках. Адже було вже досить пізно. Кожен думав, коли лягав спати: «Чи зможе Чупринка долетіти до Ізраїлю? І чи потрапить у часи Ісуса?» Їм так хотілося, щоб казкова мандрівка Чупринки вийшла цікавою і захоплюючою.
Міркуючи про це, вони заснули у своїх ліжечках. А що діти побачили уві сні – про це ми довідаємося в наступних розповідях.
