Вольове зусилля

«Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима i гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1Ін. 2:15,16), – попереджає вірних Святе Письмо. Дехто, навіть, слідує цій пораді, проте значно більше людей чинить інакше і переконується на власному гіркому досвіді в істинності цих слів. А переважна більшість – кращої альтернативи ніж видимий світ навіть не припускає, а тих, хто довіряє Божому слову і бачить свою справжню Вітчизну на небесах (див. Флп. 3:20) вважає в кращому випадку диваками. У гіршому – божевільними, яких краще ізолювати від «суспільства», тобто власне від них.

У такому ставленні світу до вірних немає нічого нового. «Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство» (1Кор. 1:22,23), – писав майже два тисячоліття тому апостол Павло і як можемо пересвідчитися – нічого нового в ставленні до Церкви з боку людей зовнішніх не змінилося: так само шукають таємних знань, які начебто вірні ховають від суспільства (а можливо вірні самі не знають), а також вимагають на доказ істинності свого вчення явних чудес. Чудес, які у підсумку мало кого задовольняють, а лише розпалюють азарт до пошуку «чергової порції» чудес. Одним словом, усе, як у новозавітні часи: люди самі не знали, що хотіли. І в підсумку залишилися ні з чим: відкинули втіленого Бога і отримали руйнацію від римлян.

Їхню долю повторює, на жаль, переважна більшість наших сучасників. Принаймні, складається таке враження: адже вони так само шукають у Біблії, у Церкві Христовій, якогось таємного знання, якихось чудес, якогось матеріального зиску, окрім головного – дороговказу в житті: «Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» (Пс. 118:105). Проте і з дороговказом не все так просто, як би то хотілося більшості, бо для нього вкрай потрібна умова, щоб він почав діяти. Ця умова – довіра Богові. Адже просто «вірити», тобто визнавати, що Він насправді є, недостатньо. Потрібне вольове зусилля над собою, рішучість жити згідно Біблії за принципом: бо так велить жити Господь. А тут без довіри ніяк не обійтися. І це те, на що не хоче погодитися більшість людей: позбутися уявної свободи, перебуваючи в полоні гріха та різноманітних ілюзій.

Підсумок такого ставлення давно відомий як для тих, хто готовий довіритись Богові, так і для тих, хто не готовий: «I світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17). І додати до цього можна лише одне слово: Амінь.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВольове зусилля


Ваш коментар:

Попередній запис

Найбільш повторюване повеління в Біблії

Яке, на ваш погляд, найбільш повторюване повеління в Біблії? Це не заборона і не застереження. Воно не про статеві стосунки, ... Читати далі