Розділи 1-2

Розгляд окремих фрагментів у такій послідовності дає змогу проаналізувати Книгу Сираха на літературному, історичному та богословському рівнях. Такий аналіз не може замінити читання тексту й розмірковування над прочитаним. Радше він має збагатити нас і спонукати до такого читання й розмірковування. На літературному рівні наш аналіз привертає увагу до сюжетної лінії (Сирах наставляє свого учня), художніх засобів і стилістичних фігур, вражаючих образів та висловів, викладу думок і логічної структури тексту. На історичному рівні він визначає коло соціяльних та культурних передумов (стосовно жінок, рабства, домогосподарства тощо), які ми маємо брати до уваги для належного прочитання книги. Оскільки Сирах у своїх коментарях лише натякає на події, що могли відбуватись за його життя близько 180 р. до Р. Хр. в Єрусалимі, ми не намагатимемося пояснити їх детально. На богословському рівні наш коментар намагається визначити позицію, з якої Сирах розглядав специфічні проблеми. Особливу увагу ми звернемо на джерела та паралелі з текстами СЗ, а також запропонуємо розглянути спільні й відмінні риси книги з книгами НЗ.

Пролог

Вступне слово або передмова до книги, як правило, пояснює її мету і дає інформацію про її створення. Написаний вишуканою грецькою мовою (так як Лк. 1:1-4) пролог до грецького варіянту Книги Сираха розповідає трьома довгими реченнями про першого автора книги, мету й проблеми, з якими зіштовхнувся перекладач, та обставини, за яких відбувався переклад. Книга була написана єврейською мовою конкретною людиною на ім’я Ісус (син Сираха, сина Єлеазара з Єрусалиму; див. 50:27). Перекладач взяв за основу єврейський текст, маючи на меті допомогти іншим євреям добитися успіхів «у житті згідно з Законом». Варто відзначити, що елементи мудрости, які є такими визначними в цій книзі, підпорядковані Торі. Адресатами перекладу були юдеї, що розмовляли грецькою мовою. Автор просить своїх читачів бути поблажливими, коли вони розкриють книгу грецькою мовою, написану вихідцем з Ізраїлю. Однак його версія не є механічним відтворенням єврейського тексту; це радше спроба автора виразити свої думки доброю грекою. Як давніші книги, написані грецькою мовою, «немало відрізняються» від оригіналів, написаних єврейською мовою, так само і грецька мова, якою написана Книга Сираха, відрізняється (навіть більше) від свого єврейського варіянту. Перекладач – це онук автора, який переїхав до Єгипту в 132 р. до Р. Хр. (у тридцять восьмий рік правління Птолемея VII Психона Евергета II) і завершив свій переклад близько 117 р. до Р. Хр. Він ставив за мету донести ці знання до юдейської діяспори, як його дід прагнув донести їх до палестинских юдеїв: щоб допомогти їм жити згідно з Законом і так досягнути досконалости.

1:1-30 – Походження і природа Мудрости

Звідки походить мудрість? Що це за поняття? Як здобути мудрість? Ця тема звучить у початкових віршах (1:1-10). Спершу автор будує твердження і ставить запитання (1:1-3,4-6), а потім розвиває тему про Бога як про джерело мудрости (1:8-10). Справді, мудрий Господь створив усю мудрість і дає її тим, хто Його любить. Мудрість виступає як особа жіночої статі, так само як ми це бачимо в Книзі Приповістей 8:22-31; в іншому випадку мудрість ототожнюється з Торою (див. 24:23). Такі ідеї стали підґрунтям гимну, яким Іван прославляє Ісуса як Слово Боже (Ів. 1:1-18), хоч Ісус посідає вище місце, ніж мудрість («Бог було Слово»).

Гідною відповіддю на отримання Божого дару мудрости (1:11-20) має бути «страх Господній», а саме – повага, вдячність, поштива поведінка, якими ми завдячуємо нашому Творцю всієї мудрости. Вірші, які прославляють страх Господній, спершу відображають добрі наслідки страху Господнього (1:11-13), а відтак оспівують його як початок (1:14-15), повноту (1:16-17), вінець (1:18-19) і корінь (1:20) мудрости. Продовжується змалювання мудрости в особі жіночої статі; крім того, автор ставить акцент на тому, що мудрість – це дар від Бога. Хоч Сирах можливо і не вірив у життя після смерти, його коментар у 1:13 про мудреця, що є благословенний у день своєї смерти, вказує на те, що він принаймні був готовий вірити в це.

Частина, в якій протиставляється невиправданий гнів і довготерпеливість (1:22-24), оперує поняттями на рівні практичної мудрости і приділяє особливу увагу наслідкам такої поведінки. Друга частина (1:25-27) зводить воєдино основні богословські зацікавлення Сираха: зв’язки між мудрістю, страхом Господнім, дисципліною та дотриманням заповідей. Таким чином, він об’єднує світську сапієнціяльну традицію, проілюстровану в 1:22-24, з релігійною традицією Ізраїля, особливо з тією, що викладена в Торі. Третя частина (1:28-30) додає практичні вчення про мудрість і розглядає цілісність vis-a-vis Бога та людства, попереджаючи, що Бог, безперечно, відкриє тайни облудних і скине їх додолу. Аналогічно стається в новозавітних «етичних» повчаннях, в яких мудрість сформована центральним значенням смерти та воскресення Ісуса Христа.

2:1-18 – Страх Господній

Шість коротких частин цієї глави досліджують різні аспекти страху Господнього чи «віри» в значенні відданости Богу. Тема страху Господнього в книзі Сираха є всеохоплюючою, бо вона об’єднує такі категорії, як віра і вчинки, пізнавання Бога й поведінка, любов до Бога та любов до ближнього тощо. Центральним віршем цієї глави є такий: «Господь бо співчутливий і милосердний, Він відпускає гріхи і спасає в скорботі» (2:11). Якщо Бог милосердний, то потрібно висловлювати Йому шану та довіряти Йому. Ця частина тексту завершується визнанням (яке відсутнє в грецькій версії, але наявне в інших текстах), що «дорівнюють Його йменню всі діла Його», яке свідчить про те, що ім’я Господа дарує «милосердя» (rahum). Біблійний «страх» та «віра» ґрунтуються на досвіді пізнання Бога і на Його милосерді.

Перша частина (2:1-6) застерігає, що той, хто намагатиметься бути вірним Богові, повинен бути готовим до «випробування» (велика біблійна тема) і залишатися відданим, плекати надію, незважаючи на тимчасові та очевидні приниження. Таким чином, страждання пояснюється як дисциплінування: «Бо золоту проба – вогонь, а бездоганному – горно приниження» (2:5; див. Пр. 3:11-12; 17:3; 27:21; Муд. 3:6; Як. 1:12; 1Пет. 1:7). Друга частина (2:7-9) звертається до вірних: «Ви, що страхаєтеся Господа», і перекликається з першою частиною (див. 2:6). де звучить наказ: «вір» (довіряй) Господу і «надійся» на краще. Питання в третій частині (2:10-11) ґрунтуються на Пс. 22:4-5 та 37:25, хоч Книга Йова піддає сумніву однозначні відповіді «так», що їх очікує Сирах. Господь бо «милосердний і ласкавий» (див. Вих. 34:6), він «прощає» гріхи і «спасає» (див. Пс. 37:39-40; 103:3; 145:18-19). За допомогою протиставлення четверта частина (2:12-14) описує три «лиха» (застереження чи загрози) боязких і беззаконників. Господня «відплата», про яку йдеться в 2:14, найімовірніше, стосується подій, що відбуваються під час життя людини, хоч інші юдейські та християнські тексти використовують ті ж самі лексичні засоби, щоб описати Судний день. Повторюючи лексику 2:7-9, п’ята частина (2:15-17) характеризує тих, «які мають страх Господній». Останній вірш (2:18) показує, наскільки краще піклування Господа, ніж людське. Тому що Господь милосердний. Перші дві глави з роздумами про походження та природу мудрости і про віддане служіння Господу («страх Господній») становлять богословську основу для решти книги.

Попередній запис

Загальні контексти для тлумачення

Оригінальні історичні контексти Про історичні обставини написання Книгу Сираха відомо більше, ніж про переважну більшість книг Біблії. Її написав в ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 3-5

3:1-16 – Батьки й діти Як страх Господній виражається в сімейних стосунках, добре ілюструє приклад: «Шануй свого батька та матір ... Читати далі