Сподівання і довіра Богові

Кожен християнин стверджує, що він довіряє Господові. Насправді багато хто з дітей Божих не готовий зустріти ту чорну бурю, що насувається на світ. До тих пір, поки ми не почнемо по-особливому, непохитно довіряти нашому Господові, ми не будемо готові до скрутних часів, ні в теперішньому часі, ні в майбутньому.

Коли вибухне над нами буря з усією своєю люттю, і невпевненість охопить усе людство, подібно до хмари, безліч християн виявляться нездатними впоратися з нею. Охоплені страхом, вони забудуть про свою переможну пісню.

Хто ж ті вірні, які виявляться неготовими витримати бурю? Такими будуть ті, хто не розвивав навички молитовного життя з Господом, і хто не був утверджений у Його Слові.

Багато років підряд Божі пастирі перестерігають християн виділяти щодня час на спілкування з Богом у молитві. Дяка Господові, багато хто вже навчився виливати своє серце перед Ісусом. І отримали свою винагороду у вигляді святої віри і довіри. Їх віра зростає щодня завдяки тому, що сподіваються на Його Слово.

Річ у тім, що довіра народжується в спілкуванні. Виливаючи Господові усі наші тривоги, ми виходимо, наділені Його спокоєм і упевненістю: «Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші» (Пс. 61:9). Згідно з цим псалмом, «уповати» і «виливати» – поняття нероздільні. Якщо ми хочемо сподіватися на Господа повсякчас, у тому числі і в найпохмуріші часи, то ми тоді повинні виливати перед Ним наші серця невпинно.

Оскільки часи стають все більш і більш страхітливими, серед народу Божого з’являтимуться ті, хто ставатиме усе відважнішим і твердішим. Це ті вірні, які щодня закликають ім’я Господнє, які сміливо кажуть: «“Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?”» (Євр. 13:6). Одкровення Божого Слова підтримуватиме їх у найскрутніші часи.

Давид навчився закликати Господа в усіх кризах свого життя. Всякий раз ця благочестива людина бігла у свою таємну кімнату і виливала там усі свої страхи перед Господом: «Але в тісноті моїй я прикликав Господа і до Бога мого воззвав, і Він почув із [святого] чертога Свого голос мій, і волання моє дійшло до слуху Йоговизволив мене» (2Царств 22:7,18).

Пізніше, коли в житті Давида вибухнула найстрашніша буря, він був готовий до зустрічі з нею. У його серці вже був вкладений гімн, який він міг співати в усі похмурі дні невпевненості: «Господь – твердиня моя і кріпкість моя і спаситель мій. Бог мій – скеля моя; на Нього я уповаю; щит мій, ріг спасіння мого, огородження моє і притулок мій; Спасителю мій, від лих Ти визволив мене! Закличу Господа всехвального і від ворогів моїх спасуся» (2Цар. 22:2-4).

Давид пізнав, що таке буря, яка уривається в життя. То була буря, що несе безліч бід, які наповнюють життя безліччю нечестивих людей, коли «кайдани пекла облягли мене, і сіті смерти обплутали мене» (22:6). Але ніщо з усього цього не тривожило Давида. Його сподівання на Бога було непохитним завдяки щоденному спілкуванню з Ним. І Давид тішив душу свою Божим Словом.

Подібно до цього також і сьогодні багато вірних закриваються в таємній кімнаті з Господом, і їх зростаюча близькість з Ним народжує в них велике сподівання. Дуже важливо для нас прибувати в Господові постійно.

* *

Я молюся, дорогоцінний Боже і Отець Господа нашого Ісуса Христа, я славлю і прославляю Тебе щодня за Твою милість і благодать, яку Ти уділяєш кожній людині, що приходить до Тебе в ім’я Твого Єдинородного Сина Ісуса Христа. Прошу Тебе за моїх братів і сестер, перетвори їх життя, віднови їх тіла і душі, допоможи виконати досконалий закон любові, зціли і приведи до покаяння їх близьких і рідних. Нехай буде Тобі велика Слава через наші життя. Амінь.

Автор: пастор Орен Лев Арі

Попередній запис

Прагнення до Бога

Цар Давид на схилі років, Фредерік Лейтон «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа ... Читати далі

Наступний запис

Найголовніший ключ

Кажучи про час, що буде передувати Другому Пришестю, Господь попередив про те, що люди тоді "вмиратимуть від страху і чекання ... Читати далі