Розділи 9-10

9:1-18 – Молитви про Мудрість

Ця молитва – гарний колофон Соломонової пісні на прославу Мудрости. Її створено на зразок молитви Соломона в 1Цар. 3:6-9 (відповідно 2Хр. 1:8-10) і збагачено формами, притаманними сапієнціяльній літературі. Мета цієї молитви – показати Мудрість як звільнення в історії Ізраїля. Ми можемо розділити цю молитву на три строфи. Головною темою кожної з них, так само як і темою всієї молитви, є така: Мудрість – це дар Божий.

9:1-6 – Людина – ніщо без Мудрости

Цей фрагмент також структурований інклюзією: слова Мудрість та людські сини є його обрамленням. Уривок торкається фундаментальних тем: Бог, Який усе створив і є панівною силою в історії людства, призначив людство панувати над усіма іншими створіннями. Як людство може впоратися з цим завданням? Це неможливо зробити, коли людство слабке й недосконале або навіть досконале, поки Бог не подарує йому Мудрість.

9:7-12 – Мудрість послано з неба

І знову ми бачимо тут прийом інклюзій «твої сини та дочки» в 9:7 та «народ твій» у 9:12. Тут молільник підкреслює, що не він, а саме Божий народ скористається винагородою, яку він вимолив. Тут ми спостерігаємо також очевидний паралелізм виразів твої діла у в. 9 та мої діла у в. 12.

У цьому тексті домінує концентрична структура. Вірші 9:7-8 описують постать молільника як будівничого, царя й судді, призначеного Богом: це відповідає 9:12; молільник діє як цар та суддя. Муд. 9:9 про Мудрість у створенні є паралельним до 9:10в-11 – мудрість із молільником. У центрі Соломон просить нагородити його даром Божої Мудрости з щирою наполегливістю (9:10а, б).

9:13-18 – Мудрість як воля Божа

І знову використано інклюзію: воля Божа /воля твоя в 9:13 та 9:17. Цей прийом указує на те, що перикопа може бути поділена й іншим чином: 9:13-17 як одна частина та в. 18 як вступ до гл. 10. Але оскільки 9:13-18 слугує також підсумком до глави 9, ми будемо дотримуватися традиційного поділу цієї перикопи. Відповіддю на риторичні запитання в цьому фрагменті є, звичайно, слово жодна. І це тому, що воля Божа не може бути відома нікому. Центральна частина цієї перикопи перегукується з поняттям з філософської доктрини Платона, який вважав, що тіло є перешкодою для душі. Проте, не підтримуючи негативний погляд Платона на людське тіло (= в’язниця, з якої душа має бути звільнена), автор дотримується ідеї, типової для світогляду юдеїв: про нерозривний зв’язок між тілом і душею, хоч і використовує ідеї Платона для опису цього зв’язка.

10:1-19:22 – Частина III: Боже визволення впродовж історії людства

Автор розмірковує над Божими спасительними діями, що задокументовані в традиціях Його народу. Бог спочатку діє через Мудрість (10:1-11:1), і лише згодом відбувається безпосереднє Боже втручання (11:2-19:22). За стилем цей текст можна окреслити як мідраш – вільний коментар канонічних Писань.

10:1-11:1 – Від Адама до Мойсея: звільнення Мудрістю

Ця перикопа в загальних рисах нагадує, як діяла Мудрість в історії від Адама до Мойсея. Автор вводить образи семи праведників, тобто сім типів праведних людей, які завдяки Мудрости спромоглися подолати найрізноманітніші загрози від ворогів чи безбожників (див. частину 1). Жодного з цих людей не названо по імені, але їх легко ідентифікувати. Головна характеристика цього літературного стилю – говорити загадками (griphodes) – є типовою для еліністичної літератури. Перевага використання цього особливого стилю полягає в тому, що читачеві простіше асоціювати себе з праведниками.

10:1-4 – Від Адама до Ноя

У доісторичні часи від Адама до Ноя Мудрість була своєрідним захистом. У Муд. 10 є слово, що замінює ім’я Бога. Замість YHWH (Господь) чи ангела YHWH, Мудрість названо тут захисницею патріярхів і обраного народу. Це захист проти всіх можливих зовнішніх загроз. У першій частині Мудрість виступає як порятунок світу і двічі як порятунок людства в спасенні Адама й Ноя. Вражає, що автор знову зіставляє елементи Старого Заповіту з поглядами, популярними в юдейських та еліністичних колах його часу. Одну таку визначну тему ми можемо знайти в 10:4, де автор розглядає Каїнове вбивство як пряму причину потопу. Такого умовиводу ми не знаходимо більше ніде в Старому Заповіті, але його можна знайти в юдейських писаннях від початку нашої ери.

10:5-9 – Авраам і Лот

Автор оминає великі часові періоди. Він зацікавлений лише в тому, щоб показати, як Мудрість проявляла себе, щоб звільнити праведників упродовж історії юдеїв. Для цього він використовує біблійні елементи, а також елементи, яких немає в Біблії. Авраам (див. Бут. 12:1-12) виступає сучасником подій, що відбуваються в часи будівництва вавилонської вежі (див. 11, Бут. 11:1-9). Спасення Лота й покарання п’ятьох міст (включаючи Содом і Гомору, див. Бут. 19) відбулося також завдяки Мудрости.

10:10-14 – Яків і Йосип

Цей фрагмент розповідає про конфлікт Якова з його братом Ісавом, дядьком і тестем Лаваном і, нарешті, про його боротьбу з Богом (див. Бут. 32:23-32). Щодо в. 13, тут мова йде про Йосипа, який також був урятований після того, як брати продали його в рабство. Сюжет про Йосипа, що виступає як праведний чоловік, котрого спершу пригноблено, а відтак возвеличено, також трапляється в багатьох місцях Старого Заповіту (Йов., Тов.).

10:15-11:1 – Ізраїль

Якщо в попередніх шести прикладах Мудрість рятувала патріярхів, то в сьомому прикладі вона рятує народ Ізраїля. Єгиптяни є гнобителями. Три учасники (Ізраїль, Єгипет та Бог=Мудрість) – три головні герої, що взаємодіють упродовж усієї подальшої частини книги. Звертання у в. 15 до людей як до «потомства бездоганного» – це пряма аналогія з 10:5, де Авраама названо «бездоганним перед Богом», і навіть у першій половині всієї книги мова йде про протиставлення праведних і безбожних. Цей фрагмент – серцевина книги. Мойсей тут виступає посередником, а Вихід є справою Мудрости.

Попередній запис

Розділи 7-8

7:1-6 – Мудрість у межах досягнення для всіх Цей фрагмент також обрамлений інклюзією: в. 1 «...людина, як і всі інші» ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 11-12

11:2-19:21 – Божий суд у процесі історії Муд. 11-19 описує конфронтацію між Ізраїлем та Єгиптом у часи Виходу за допомогою ... Читати далі