Книга Мудрости

Назва Книга Мудрости не є частиною тексту, як це часто трапляється з біблійними книгами, а бере свій початок з писемної традиції, що як загальну назву книги запропонувала заголовок Sophia Solomonos.

Текст цієї книги грецького походження, що має назву Книга Мудрости, зберігся (як цілий твір чи його частина) у манускриптах. Найважливіші рукописи (позначені латинськими, грецькими чи єврейськими літерами) такі: А, Олександрійський кодекс з V ст. по Р. Хр.; В, Ватиканський кодекс з IV ст. по Р. Хр.; Синайський кодекс з IV ст. по P. Хр.; U, Венеціянський кодекс з ІХ ст. від Р. Хр.; і нарешті, С, Кодекс Єфремa палімпсест з XIII ст. по Р. Хр.; (пергамент з V ст. по Р. Хр.; на якому частина Книги Мудрости була збережена, знову було використано в XIII ст. по Р. Хр., коли Єфрем Сирійський написав на ньому свій текст). Ми користуємося гарним критичним виданням грецького тексту, який підготував Йозеф Зіглер, – Joseph Ziegler, Sapientia Salomonis, Gottingen: Vanderhoeck & Ruprecht, 1962.

Із стародавніх перекладів найавторитетнішою версією цього твору є Vetus Latina (VL або La), яку Єронім залишив у первісному вигляді. Його переклад здійснений у Північній Африці в другій половині II ст. по Р. Хр. Існують також інші, але менш важливі переклади на коптську, сирійську, етіопську, арабську та вірменську мови.

Хто написав Книгу Мудрости? Як ми побачимо пізніше, Муд. 9:7-18 містить натяки на особу Соломона, але прямо не називає його імени. У заголовку книги Sophia Solomonos «Премудрість Соломона або Книга Мудрости» все-таки згадується його ім’я. Деякі юдейські та християнські автори перших століть, визнавали авторство Соломона. Однак існують переконливі аргументи, які заперечують думку про те, що Соломон міг бути автором цього твору. Стиль книги, вчення, яке вона містить, історичне та культурне підґрунтя є еліністичними, а отже не відображають того періоду, в якому жив Соломон. Мало того, навіть серед стародавніх авторів було декілька (серед них Єронім і Августин) таких, що заперечували припущення про те, що Соломон міг бути автором цієї книги.

Хто ж в такому разі написав Книгу Мудрости? Ми з певністю можемо твердити, що це був юдей, який жив в Олександрії і був добре обізнаний з грецькою мовою та культурою.

Щодо дати написання Книги Мудрости, то ми пропонуємо віднести її до часів правління імператора Августа (30 р. до P. X – 14 р. по P. X) на підставі аналізу тексту: алюзії до історичної ситуації, в якій жив автор, вплив філософських та літературних джерел, лексико-стилістичні особливості книги тощо. Дискусія, що піддавала сумніву цілісність книги, розпочалася лише в середині XVIII ст. Безплідні, як виявилося, та нескінченні суперечки з цього питання, що почалися тоді, сьогодні завершилися певною згодою, що книга є цілісним твором.

Текст у своїй основі належить до панегіричного літературного жанру, але має й унікальні характеристики. Книга складається з частин, що належать до таких літературних жанрів, як: проповідь, гимн, молитва, промова, історичний нарис та ін. У першій частині книги домінуючим є сапієнціяльний жанр із есхатологічними та апокаліптичними елементами. Друга частина містить переважно хвалебні тексти, тоді як у третій переважають мідраш та synkrisis (поширена метафора), тобто протиставлення і порівняння.

Юдейсько-еліністичний автор Книги Мудрости звертався до тогочасної юдейської спільноти в Єгипті. Він намагався підтримати та підбадьорити спільноту вірних в їхній вірі, але також хотів привернути увагу читачів, що не належали до юдейського оточення. Він був реалістом, який усвідомлював, що будь-яка освічена людина може стати читачем його книги, присвяченої Мудрости, і серед таких людей могли бути навіть високопоставлені особи зі спраглої культури Олександрії. Проте його книга була адресована насамперед саме тим юдеям, яких приваблювала грецька мова й культура, а понад усе – філософськім течіям, особливо стоїкам та платонікам. Книга Мудрости вступає в дискусію з цими юдеями. Вона демонструє, що юдейська віра не є меншовартісною порівняно з грецьким способом мислення; навпаки, автор стверджує, що багато привабливих аспектів еліністичної філософії вже були присутні в стародавній юдейській вірі, де їх можна знайти навіть на найвищому рівні. Отже, немає потреби відкидати юдейські традиції на користь «сучасного» елінізму. Звісно, автор має продемонструвати своє знання еліністичної філософії для тих, хто хоче вступити в дискусію, з адептами цієї філософської системи мислення, щоб показати, що він знає, про що говорить. Ось чому ми будемо постійно стикатися з тим, як автор Книги Мудрости майстерно проводить паралелі між ідеями юдаїзму та елінізму, чітко демонструючи переваги першого способу школи мудрости над другою.

Чи присутні відголоски Книги Мудрости в Новому Заповіті? Ми можемо припускати, що автори Нового Заповіту були знайомі з нею, оскільки Писання, які вони використовували, це була Септуагінта – книги СЗ, перекладені на грецьку мову в Єгипті (Олександрії) в період з III по І ст. до Р. Хр. Таким чином, існує ймовірний зв’язок між Рим. 5:12 та Муд. 2:24; Євр. 1:3 та Муд. 7:25; Мт. 27:39-43 та Муд. 2:18. Євангеліє від Івана також дуже близьке до Книги Мудрости: спільною для обох цих Книг є тема Виходу.

Книга Мудрости як канонічна та церковна книга

Через те що оригінальний текст написано грецькою мовою, Книга Мудрости ніколи не була частиною палестинсько-юдейського (єврейського) канону, але належала до олександрійсько-юдейського (грецького) канону. З часом її почали все більше використовувати в християнських Церквах. Авторитет цієї книги поступово зростав, навіть серед тих, хто не вважав її священною. Учителі церкви у своїх творах досить широко цитували й знали цю книгу. Покликання на неї можна знайти у творах Климента Римського, Іринея, Тертуліяна, Климента Олександрійського, Кипріяна, Оригена (хоч він не покликається на неї прямо). На заході Іларій і Амвросій цитували Книгу Мудрости та інші канонічні тексти, не роблячи особливого розмежування між ними. Єронім, що залишався ревним прихильником єврейського канону (hebraica veritas), не вважав Книгу Мудрости частиною Святого Письма. Августин, проте, ненастанно захищав місце Книги Мудрости в каноні. Після Тридентського собору 1546 р. канонічність книги перестала бути предметом дискусії в Католицькій Церкві. Через численні суперечки щодо канонічности книги Католицька Церква віднесла її до розряду девтероканонічних. Юдеї й протестанти, які дотримуються єврейського канону, продовжують вважати Книгу Мудрости апокрифом.

Попередній запис

8:5-14 – Епілог

Епілог – це коротка поема чи промова, додана до висновків, які мають підсумувати цілий твір. Зазвичай епілог присвячено головним проблемам ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-2

Книга Мудрости – це «перечитування» Старого Заповіту (єврейської Біблії), які здійснив юдей з діяспори на зорі християнської ери. У процесі ... Читати далі