Як позбутися занепокоєння

Занепокоєння – це відсутність миру і спокою всередині нас, викликане невпевненістю в собі, своїх можливостях і силах, страхом перед майбутнім. Людина стала обмеженою у своєму мисленні, здібностях і можливостях. Розділення з Богом, рішення жити власним розумом, привело людину до обмеження всіх можливостей і здібностей в її житті. Страх перед завтрашнім днем, невпевненість у власних силах і можливостях, незнання мети життя і свого призначення: усі ці факти викликають наше занепокоєння.

Занепокоєння є безплідним чинником нашого життя. Занепокоєння (хвилювання) розхитує нашу нервову систему, негативно впливає на психіку, негативно на людей, які оточують нас. Нічого логічно виправданого в ньому немає. Занепокоєння – це хвилювання про те, чого немає. Тому немає сенсу так поводитися, оскільки турбуючись, постійно нервуючи про все на світі, ми стаємо потенційними пацієнтами невропатологів і психотерапевтів. Існує такий сумний жарт серед лікарів, в якому великий відсоток правди: хвора людина відрізняється від здорової тільки тим, що лікар вже поставив їй діагноз, а другій ще ні.

Людство, що живе без Бога, не може бути здоровим. Тому, Господь Ісус Христос учить нас у Нагорній проповіді, щоб уникнути занепокоєння і пов’язаних з ним хвороб: “Не піклуйтеся (не хвилюйтеся, не нервуйте) для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?” (Мф. 6:25-27).

Хто з нас, турбуючись, може додати собі зросту хоча б 15 см? Ніхто. Не йдеться про те, щоб простувати життям безтурботно, не плануючи, не маючи мети, прагнень. Ісус каже про невиправдане і безплідне занепокоєння, про метушливе хвилювання, про те, що не в нашій владі вирішувати. “І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них” (Мф. 6:28,29).

Озирніться навколо і усвідомте, Бог піклується навіть про недовговічну траву, про все, що оточує нас у світі. Ми – вінець, найкраще Його творіння. Якщо про більш незначні створіння Бог має таке піклування, то чи не буде в Нього думок і планів про найзначніше і найголовніше Його творіння – людину? “Якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!” (Мф. 6:30). Прояв занепокоєння є непотрібним, даремним, нелогічним і абсурдним у нашому житті. Тривога нічим не допомагає у вирішенні проблеми. Занепокоєння забирає в нас сили, здоров’я і не дає зосередитися на вирішенні проблеми, правильній дії. Ісус показує нам правильний підхід до всіх життєвих питань: “Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому” (Мф. 6:31,32).

У наступних віршах Господь вказує нам на життєві пріоритети, дотримуючись яких ми зможемо мати мир, спокій усередині нас; і все, що потребує кожен з нас, обов’язково отримає свого часу.

Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, (шукати волю і цілі Божі на наше життя, шляхи до їх досягнення – це є першочерговою метою і завданням нашого життя) і все це додасться вам” (Мф. 6:33).

Тоді Бог додаватиме нам усе необхідне для життя, коли ми Його пріоритети зробимо своїми пріоритетами. Нам не треба турбуватися і хвилюватися про це. За мірою слідування за Богом, за угодним Йому шляхом, розкладом і графіком, Він Сам готує все потрібне для нас у міру потреби і нашої готовності прийняти все це як благо, умінні впоратися і правильно розпорядитися. “Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот” (Мф. 6:34).

Плануючи своє життя, складаючи пріоритети, ми не повинні метушитися і тривожитися за виконання цих планів. Турбуючись про завтрашній день, у нас не залишиться сил на те, щоб впоратися із сьогоднішніми справами. Не занепокоєння, а віра в допомогу і турботу Отця є найкращим життєвим орієнтиром. Нести турботу сьогоднішнього дня нам не важко. Ніхто не падав перед тягарем сьогоднішнього дня, але багато хто падав під тягарем занепокоєння за всі наступні дні свого життя.

Навчіться віддавати всі свої тривоги, турботи, страхи і сумніви Богові за допомогою молитви. Він хоче їх вирішувати, наші потреби не байдужі Йому. “Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас” (1Пет. 5:7), – каже Слово Боже. Покласти всі, а не одну, турботи і потреби ми можемо за допомогою молитви. “Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі” (Флп. 4:6,7), – учить нас апостол Павло. Через молитву ми передаємо Богові не лише весь вантаж тягаря, що давить на наш мозок, серце і викликає занепокоєння, але і відповідальність за вирішення цього питання. Тоді в нас не залишається приводу для хвилювання і занепокоєння, оскільки сам Бог взявся за справу і стежить за тією чи іншою ситуацією. Він відповідає і несе відповідальність за вирішення нашої проблеми, що віддана Йому. Нам залишається лише чекати, радіючи і дякуючи Богові за успішний результат, вирішення питання.

Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе” (Пс. 36:5); “Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться” (Пр. 16:3). Якщо Бог береться за вирішення нашої проблеми, то її вже немає, вона вирішена. Ще не бачачи результату, ми повинні всередині знати, що питання вирішене, оскільки за цю справу взявся сам Бог. Нам треба заспокоїтися і чекати, це питання часу – побачити результати. Так жили всі пророки, мужі Божі і так заповідав Бог жити нам, щоб уникнути нервових зривів і психічних розладів. Цим методом життя користувався цар Давид. У своєму Псалмі він написав: “Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, (завжди поряд зі мною) і я не захитаюся (тому не хвилюватимуся із жодного питання). Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління” (Пс. 15:8-10). Давид знав, що Господь завжди поруч, і тому він міг радіти і веселитися, знаючи, що Він завжди допоможе йому вирішити всі проблеми в цьому житті, позбавить тяжкої ситуації і дасть можливість душі після фізичної смерті увійти до притулку Божого у вічності.

За матеріалами сайту vsehrіstіane.com

Попередній запис

Знання як переконання

«Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7), – цей і подібні йому біблійні заклики ... Читати далі

Наступний запис

Як подолати страх перед майбутнім?

Надмірне переживання за майбутнє призводить до марної втрати життєвих сил. Майбутнє рідко буває аж таким поганим, як про це ми ... Читати далі