«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє» (Лк. 8:5), – так розпочинається Господня притча про сіяча. Притча настільки важлива, що на відміну від більшості притч, Господь, щоб уникнути в подальшому усіляких перекручувань та хибних тлумачень, особисто залишив її роз’яснення.
Притча, в якій показано, як люди реагують на Боже слово, як сприймають те, що для них особисто каже Господь. Саме для них, а не для когось іншого. Але люди не слухають, або ж тільки вдають, що слухають, або ж слухають і забувають, і лише незначна частина людей, так звана «черідко мала» (Лк. 12:32), сприймає Божі слова всерйоз.
Але як впевнитися, що особисто належиш до останньої, благословенної категорії людей? Відповідь на це вкрай важливе запитання міститься в Господньому тлумаченні притчі про сіяча: «Це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості» (Лк. 8:15). Зауважте на ознаки: береже, плід приносить, і не просто приносить плід, а приносить цей плід у терпеливості, що має на увазі перевірку часом і усілякими негараздами.
Ясна річ, що ці слова в жодній мірі не втратили своєї актуальності і сьогодні. От тільки чи готові ми всерйоз ставитися до цих слів? Чесно кажучи, не дуже, бо інакше люди, які вважають себе послідовниками Христовими, себто християнами, свої негаразди, поневіряння сприймали зовсім по-іншому, без нарікань і шкодування себе.
Адже більшість наших житейських проблем і негараздів насправді є перебільшеними, вкрай роздутими нашими егоїзмом і уявою. Роздутими в порівнянні з тим, з чим доводиться деколи стикатися людям, які живуть часто-густо просто поруч з нами. Людям, до яких нам немає жодного діла, тобто до тих, кого в Біблії названо ближніми, до тих, кого Господь заповідав любити «як самого себе» (Лк. 10:27).
А судячи з справ, судячи з плодів любові до ближніх, мало кого можна віднести до кола осіб, для яких Господні слова мають значення. Виходить, що зона особистого комфорту для багатьох є більш значущою ніж Господні слова, зокрема Його заповідь любові до ближніх. І ким же є тоді такі люди? Точно стверджувати не можемо, але точно не зерном, що «упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно» (Лк. 8:8).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Сприйняття Божого слова
Ваш коментар: