Вітя ще не вчиться, а Шурочка ходить до другого класу, тому вони і приїжджають до бабусі тільки тоді, коли канікули. Різдво і Новий рік брат і сестра зустрічають також у бабусі. У дворі дідусь встановлював ялинку і прикріплював до неї кольорову електричну гірлянду, а діти прикрашали її іграшками і блискучим «дощиком».
Давно вже діти не вірили в Діда Мороза, тому що бабуся розповіла, що ніякого діда нема, а подарунки їм посилає Ісус, і що Різдво – це День народження Ісуса. Одного разу Шурочка запитала бабусю, чому на свій День народження Ісус не отримує подарунки Сам, а, навпаки, роздає їх дітям. Бабуся відповіла:
– Це тому, що Ісус любить дітей, а ще Він – Син Божий, тож всі багатства світу належать Йому і тільки Він може подарувати подарунки всім дітям на землі.
Потім бабуся додала, що діти теж можуть зробити подарунок Ісусу.
– Наберіть повну коробку добрих справ, загорніть її в блискучий папір послуху, обв’яжіть стрічкою чесності та старання – от і вийде чудовий подарунок Ісусові, – посміхаючись, сказала вона.
Діти перезирнулися між собою, здивовано знизали плечима – і відразу забули про те, що сказала бабуся Таня.
Зате бабуся не забула нічого. Після свят, привізши онуків додому в Одесу, вона про щось довго перешіптувалася з дочкою.
Минув рік. Як завжди, Вітя і Шурочка приїхали до бабусі. Закінчили прикрашати лісову красуню ввечері, коли небо стало чорнильно-синім. Увімкнули гірлянду – і ялинка, мов неземна істота, ожила і закліпала веселим різнобарв’ям.
Батькам ледве вдалося умовити дітей лягти спати. Вони довго ще вовтузилися у своїх ліжечках, схвильовано перешіптувалися про те, які подарунки знайдуть вранці під ялинкою. І ось, нарешті, Різдвяний ранок.
Діти, швидко одягнувшись, вибігли в садок. Під ялинкою стояли коробки та коробочки. На них були написи: «Вітьок», «Шурочка», «Тетяна», «Георгій»… Це – подарунки. Кожен повинен був узяти той, на якому написано його ім’я.
Коли коробки розібрали, виявилося, що під ялинкою стоять ще коробочки різної величини, і на кожній написано «Ісус».
– Дивіться, – радісно вигукнув Вітя, – це подарунки для Ісуса! Він, напевно, зараз прийде, щоб узяти їх.
– Ні, ні, не прийде, – сказала бабуся, – у цих коробках подарунки, які ми готували для Ісуса протягом усього року. Давайте подивимося, що кожен з нас подарував Йому.
Коробочки занесли до будинку, діти сіли на килим, розклали свої подарунки: машину, ляльку, книжки, кольорові кульки, олівці і наклейки. Потім бабуся відкрила найбільшу коробку з написом «Ісус». Там лежали два товстих пошарпаних зошити.
В одному були вірші, які бабуся писала ночами. В них ішлося про те, який Ісус добрий і ніжний Друг, про те, як бабуся Його любить і цінує Його любов, про те, як знайти Ісуса і зустрітися з Ним, про Його царство та Його життя на землі серед людей. Це був товстелезний зошит. У другому ж були записані цифри, а під ними – багато записів. Шурочка розгорнула зошит.
– «Допомогти приготувати в церкві обід для безпритульних – зроблено, заштопати носки Вітюні – зроблено, зв’язати Шурочці шапочку – зроблено, прибрати квартиру хворій Глафірі Іванівні – зроблено…», – читала Шурочка.
Таких записів було багато – цілий зошит!
Потім відкрили коробочку трохи меншу – там теж лежав великий товстий зошит.
Шурочка відкрила і його.
– «Допомогти будувати церкву – зроблено, нарубати дров Глафірі Іванівні – зроблено, полагодити електропровід сусідові – зроблено…»
А в третій коробочці був Шурин щоденник і невеличкий блокнот. Бабуся відкрила щоденник і прочитала:
– «Розмовляла на уроці – “2”, не виконала домашнього завдання – “2”, запізнилася на урок! Добре вивчила урок – молодець! Побилася з хлопцями – батьків просимо відвідати школу» … Та-ак… – зітхнула бабуся. Давай, подивимося, що в блокноті, може там щось цікавіше буде. Ось… «Понеділок – не прибрала своє ліжко, помила чашку; вівторок – не прибрала своє ліжко, безлад у кімнаті, порвала сукню; середа – ліжко прибрала, у кімнаті не прибрала, посуд після себе не помила; четвер – допомогла чистити картоплю, у кімнаті не прибрано, посварилася з сусідською дівчинкою…»
Шурочка опустила голову. Їй було соромно: вона згадала, що найбільшим подарунком для Ісуса були її добрі справи.
– Давайте подивимося, що подарував Ісусу Вітя, – сказала бабуся, відкриваючи найменшу коробочку.
– Не треба! – закричав Вітя. – Я знаю, що там поганий подарунок! Я виправлюся, бабусю, я буду добре поводитися, я буду слухняним, от побачиш!
– Що ж, діти, постарайтеся до наступного Різдва підготувати трохи кращі подарунки.
