Основні теми Книги Приповістей

Життя

Книга Приповістей говорить про життя в понад тридцяти фрагментах. Вона передбачає, що люди щиро прагнуть життя з подостатком. Безцінний дар Книги Мудрости полягає в тому, що вона є шляхом до такого життя (Пр. 5:6; 6:23; 10:17; 15:24), тому що Мудрість – це дерево життя (3:18; 11:30; 13:12; 15:4). Той, хто знаходить Мудрість, знаходить життя (8:35). Повчання мудреців та праведність (10:11; 13:14), Господній страх (14:27) і розсудність (16:22) – це джерела життя. Ті, хто йдуть за справедливістю й милосердям, знаходять життя (21:21), а лагідне серце – життя для тіла (14:30). Життя з подостатком збережене для тих, хто не наживається на хабарях (15:27) і не є наївним (9:4). Книга Приповістей обіцяє тривале життя тим, хто дослухається до Мудрости та слідує за нею (3:2; 4:10; 9:11).

Жінка

Дивовижний аспект Книги Приповістей полягає в тому, що в ній набуває особливого символічного значення постать Жінки. П’ять символічних жіночих образів, що з’являються впродовж усієї книги, доповнюють один одного та становлять єдине ціле. У Пр. 1-9 ми бачимо Жінку-Мудрість та Жінку-Дурноту. У Пр. 31 ми знайомимось із матір’ю Лемуїла та чеснотливою жінкою. П’яту жінку, яка також з’являється в Пр. 1-9, важко описати. Єврейською мовою вона називається zarah (2:16; 5:3. 20; 7:5) та nokriyah (2:16; 5:20; 6:24; 7:5; 23:27; 27:13). Аталія Бреннер доводить, що слово zarah може означати «іноземна», «дивна», «чужинка», «стороння людина» чи просто «інша». Слово nokriyah може означати «іноземна», але це слово також може перекладатися як «стороння людина». Упродовж тривалої історії створення Книги Приповістей ці слова, можливо, мали всі вказані значення.

Згодом ми продемонструємо, як ці символи розвивалися, а зараз зауважимо, що ці тексти є також важливими з соціологічної точки зору. Якби жінки могли бути такими ж важливими в період після вигнання, вони повинні були б відігравати також важливу роль у суспільстві. Така нереалістична картинка не могла би бути прийнятною для читачів. Жінка-Мудрість та Чужа (zarah) виходять на вулицю, на базар та до міської брами. Вони запрошують у свої домівки гостей. Чеснотлива Жінка в Пр. 31 опікується великим домогосподарством. Вона купує й продає, виробляє продукти харчування та одяг, піклується про бідних і нужденних. Її повчання (torah) приводять до одностайности в родині (hesed: «добрість» у Пр. 31:26; у Книзі Приповістей може також означати «любов», «вірність» та «добро»), У Книзі Приповістей одностайність – це основа Мудрости. Чеснотлива жінка варта плодів її власних рук. Без сумніву, Чеснотлива Жінка в Пр. 31 є символічним образом, але саме такі незалежні жінки жили протягом періоду після вигнання.

Уміння розрізняти

Уміння розрізняти – ключове поняття морального богослов’я: знати, як правильно чинити у відповідний час. Книга Приповістей використовує кілька різних термінів, щоб пояснити значення цього поняття. Уміння розрізняти – це проникливість, інтуїція, розсудність, розумне сприйняття та обачність. Це можна назвати шляхом. Стати на цей шлях – означає збагнути «справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра» (Пр. 2:9). Згідно з Книгою Приповістей, праведні бачать свій шлях тим ясніше, чим довше вони прямують ним (4:12,18). Шляхи добра і зла можна чітко розрізнити. Згодом, протягом періоду після вигнання Еклезіяст (Проповідник) буде заперечувати цю думку.

Як і Еклезіяст (Книга Проповідника), Книга Приповістей також вважає, що ми не можемо знати, що принесе нам завтрашній день (27:1). Але Книга Приповістей вчить, що ми повинні думати наперед (14:15) і намагатись передбачити наслідки наших рішень (21:5). Якщо ми вважатимемо, що можемо приймати рішення, які не матимуть наслідків, то станемо на дорогу смерти (2:18). Однак ми повинні обрати дорогу життя (10:17; 9:6,11).

Бути розсудними означає дослухатись до порад інших. Як особистості ми можемо здогадуватися, який вчинок є справедливим і добрим, але якщо вся спільнота співдіє, щоб відрізнити добро від зла, тоді вся спільнота стоїть на дорозі життя. Ця третя тема в Книзі Приповістей є найважливішим внеском у християнську традицію. Серцевина Павлової етики – це вміння розрізняти в спільноті вірних. Книга Приповістей навчає, що даром Мудрости є вміння розрізняти (пор. Пр. 3:1-12).

Насильство

Дорога до життя – це дорога любови. Любов необхідна нам для того, щоб сформувати стосунки між людьми і побудувати спільноту. Почуття, протилежне до любови, – це насильство. Воно проявляється у всіх сферах життя. У Пр. 1:10-19 ми знаходимо вражаючий опис невиправданого насильства, що загрожує чесним та невинним людям. Урешті-решт, насильство – це тенета, що призводять до смерти. Хто ненавидить Мудрість, той «полюбляє смерть» (Пр. 8:36).

Мудрість та розсудність роблять нас повільними до гніву (Пр. 15:18; 19:11) але «кожен глупак вибухає» (20:3). Нечестиві вчиняють насильство (21:7), навіть їхня мова насичена насильством (10:11). Згідно з 10:12, ненависть усі сварки роздуває, а любов усі гріхи покриває. Ця приповістка процитована в Новому Заповіті в 1Кор. 13:4-7; 1Пет. 4:8 та в Як. 5:20. Нерозсудні й ті, що стали на шлях зла, «вино грабежу попивають» (Пр. 4:17), але розсудність вивільняє нас від того, щоб ми чинили насильство у відповідь на насильство. Ми слідуємо дорогою праведних, і світло зорі нам світить дедалі ясніше (4:18). Ми повинні відкинути від себе всяке зло та насильство (24:1-2). Наш дім (життя) має бути збудований мудрістю та скріплений розумом і знанням (24:3-4). Мудрий чоловік сильніший за силача (24:5); йому не потрібно чинити насильства.

Праведність

Праведність (sedakah) – це основоположний концепт Книги Приповістей. Праведність є невід’ємною складовою життя. «Дорібок праведного на життя» (Пр. 10:16). Грішники, натомість, не визнають прав бідних (29:7). Вони не мають розуміння праведности (28:5). Вони збільшують своє власне багатство тим, що пригноблюють убогих (22:16). Вони покладаються на своє багатство (11:28) вважаючи, що їхні надбання захистять їх від нещастя (18:11).

Зловмисники зловживають законом, щоб грабувати вбогих (Пр. 13:23). Вони зайняті придбанням скарбів язиком брехливим (21:6), лихварством стосовно вбогих (28:8). Але, згідно з Книгою Приповістей, добре ім’я ліпше за великі багатства (22:1). Ліпше бути простим, але не бути присоромленим чи здаватись дурним (12:9; 19:1,22). Ліпше миска капусти, але з любов’ю, ніж бенкет перед очима ненависти (15:17).

Чеснотлива Жінка опікується вбогими й нужденними (Пр. 31:20). Мудрість вберігає нас від того, щоб ми затуляли вуха на крик бідака (21:13). Ми будемо благословенні, якщо дамо бідному зі свого хліба (22:9) і не зазнаємо жодних злиднів (28:27). Господь оберігає дім вдовиці (15:25), а також вбогих і нужденних (22:23). Господь є заступником (go’el, 23:11) для сироти, коли багатії вдерлися на поля сирітські.

Матір Лемуїла розповідає синові, що цар (правитель) має обов’язок перед суспільством захищати права вбогих і німих (Пр. 31:8-9). Він мусить просто проголошувати закони й захищати нужденних. Бог, будучи праведним, гарантує справедливість для всіх людей (29:26). Коли праведні панують – народ радіє (29:2). Мудреці в період після вигнання, як і їхні попередники, намагалися знайти таких правителів, які б зробили все, що від них залежить, аби обмежити несправедливість, які б захищали вбогих і вберігали народ від утисків. Ця теза також демонструє важливість уміння розрізняти в межах спільноти та залучення керівників до спільних справ. Хто прагне праведности й добра – знайде життя, спасення й славу (21:21).

Попередній запис

Вступ до Книги Приповістей

Книга Приповістей складається з тридцяти однієї глави, в яких використано всі можливі способи порівняння: від прислів’їв до більш широких аналогій, ... Читати далі

Наступний запис

Основні інтерпретаційні контексти

Літературна структура Книга Приповістей має тривалу історію. Важко визначити точну дату виникнення тієї чи іншої приповістки. Окремі приповістки, що складаються ... Читати далі