Жила-була Лякалка-Страховисько. Вона була маленькою, як порошина, і невидимою. Дуже любила лякати маленьких дітей.
Що відбувається з пилом, коли його не витирати? Правильно, він стає видимим. Так само і з Лякалкою.
Якщо хтось із дітей забуде на ніч помолитися, Страховисько тут як тут: «Гарненьке дитинча…» Штовхне його ліктем у бік і вказує в темний кут. Дитинка Лякалку не бачить. Зате бачить у кутку щось страшне й велике, яке простягає до маляти руки.
– Ой-ой-ой, мамо! – волає маля.
– Що з тобою, моя крихітко?
– Дивися, у кутку…
– Так це ж одяг висить на стільці. Не бійся, давай помолимося.
Помоляться. Маля засинає. І як його Лякалка-Страховисько не будить: і шкребеться, й завиває, як вітер під час бурі, а маля, знай, спить собі, посміхаючись уві сні. Зате дуже любить Страховисько тих, хто різні страшні мультики дивиться. Лякалка й удень поруч із ними, голками їх коле. А в дітей мурашки від страху по шкірі бігають.
Мріє Страховисько віруючих лякати. Але це їй дуже рідко вдається – Своїх Бог оберігає. От якщо хто-небудь допускає гріх і не зізнається – захист слабшає. Тоді Лякалка відразу – тут як тут!
Жив-був один хлопчик – Данило. Усе в нього чудово було. Але от біда, полюбив він у фішки гратися. А ще потай від батьків до сусіда бігав і дивився там мультики про покемонів і спайдермена. Виправдовувався тим, що вони на фішках намальовані: повинен же він знати, хто це!
Довідалася про нього Лякалка – валізи збирати почала.
Мама Лякалки, Жах Нічний, запитує:
– Надовго зібралася?
– Цього разу, мамусю, надовго. Сподіваюся там не один рік прожити. Покличу із собою Плаксуню, Крадіжку, Роздратулю й Неслухнянку. Ой і весело ж час проведемо! Сподіваюся згодом в самому серці малого поселитися. Бувай!
– Удачі тобі!
Прийшов Данило після школи. Не взявся ні прибирати, ні уроки вчити, а сів на підлозі і давай сам із собою у фішки гратися.
Раптом щось на кухні дзенькнуло…
– Хто тут?
Тиша…
Данило пішов на кухню – нікого.
Аж тут хтось за ногу його цап!
– А-а-а!!! Ху-у-ух, це ти, Мурко, гратися хочеш? А чого ж мені страшно стало?
Данило відсунув кішку ногою:
– Тпрусь звідси, лякаєш мене…
І ногою тупнув. А Роздратуля сидить у Данила на плечі й посміхається.
– Треба б уроки зробити, а то мама засмутиться…
А Неслухнянка тут як тут:
– А… не буду я уроки робити. Скажу, що голова болить.
Так і програв Данило у фішки цілий день.
Увечері мама прийшла.
– Як справи, Данилку?
– Голова болить.
Мама торкнулася чола:
– Так начебто не гарячий. Давай помолимося, сину!
– Голова болить, не можу. Я краще що-небудь почитаю.
Мама подала дитячу Біблію.
Данило взяв, ліг на диван – робить вигляд, ніби читає. А сам у книгу дивиться і мріє про своє. Мама ж радіє: син Біблію читає.
Тим часом по Данилкові, наче на батуті, стрибають і Страшилка, і Неслухнянка, і Роздратуля, і Крадіжка. А Плаксуня сидить, пальчик смокче, думає, як би і їй Данилкові зробити щось дошкульне.
– Почитав, сину?
– Так.
– Що зрозумів? Давай поговоримо.
Данило насупився.
– Голова болить, говорити боляче.
– Ну що ж, лягай спати.
Хлопчик умився, роздягнувся, ліг.
– Мамо, світло не вимикай, лячно…
– Та що з тобою, чи не занедужав ти?
Вранці мама повела Данила до лікарні, адже він запевняв, що його нудить і живіт болить.
Дорогою зайшли до магазину.
– Мамо, купи фішки. У всіх хлопців вони є.
– Ні, сину, користі від них ніякої, а шкоди багато.
– Ну мамо, – Данило почав схлипувати.
– Данилку, припини! Люди вже озираються.
А Данило все канючив.
Плаксуня плескала від радості в долоні.
У поліклініці лікар, оглянувши хлопчика, запевнила, що з ним усе гаразд.
– Може, він з’їв щось несвіже?
Данило набрехав, що йогурт кислий був. Лікар дала Данилові довідку й сказала:
– Завтра можеш до школи йти.
Данило весь цей день нидів, дратувався, здригався від усіляких звуків.
Мама молилася, а хлопчик робив вигляд, наче молиться, а сам обмірковував, де б фішки дістати.
Вранці Данило пішов до школи.
– З Богом, сину!
– Бувай!
Перед уроком Данило гуляв у коридорі. Він був роздратований – фішки всі програв. А мама купувати їх не хоче.
Дівчинка з іншого класу розглядала свої фішки.
Данило попросив у неї:
– Дай подивитися…
– На…
Данило взяв фішки й утік…
Крадіжка поцілувала його в щоку.
Дівчинка плакала.
Того самого дня Данило програв усі вкрадені фішки.
Вдома він зовсім забув і про Біблію, і про молитву. Одна думка не давала спокою: «Фішки… фішки…, де їх узяти?»
Крадіжка тут як тут, на вухо шепоче: «Мама гроші на обід дає? Дає! А ти фішки купуй».
Так Данило й робив. А вночі крутився з боку на бік, у холодному поту прокидався. Навіть удень вдома сам залишатися не хотів.
Росте Страховисько не по днях, а по годинах. Страхом Данилковим харчується. Тепер це не Лякалка, а цілий Страх Лякачик. Роздратуля – уже Гнів Лютий. Плаксуня – Істерія Криклива.
Радіють усі, що до Данила причепилися.
Мама з татом моляться за Данила. Друзі моляться.
– Що з дитиною?
Але немає нічого таємного, усе назовні випливає рано чи пізно.
У Данила шлунок заболів, адже не їсть у школі. Вчителька додому прийшла – хлопчик учитися погано почав. Ось тут усе й з’ясувалося. А далі – більше.
Дівчинка, у котрої він украв фішки, в їдальні Данилка побачила, впізнала його.
І тепер він гроші на обіди вимушений здавати – мама перевіряє. Дівчинка вчительці розповіла, а та мамі. Мама – татові.
Врешті-решт, все закінчилося тим, що Данило на місяць без солодкого залишився.
Серйозна розмова з татом відбулася:
– Сину, подумай над своєю поведінкою. А вихід Біблія підкаже.
Хлопчик усе татові розповів, покаявся.
А Страх Лякачик із друзями гніваються. Щипають Данилка, але той Біблію рішуче взяв і по-справжньому читати почав.
Вірші з неї виписав:
«Хто живе під покровом Всевишнього, той в тіні Всемогутнього мешкає», «Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає», «Гнів людський не чинить правди Божої», «Не кради», «Непослух гірший від ідолопоклонства».
Вивчив їх. У церкві до пастора підійшов. Той за нього помолився.
Збирають валізи Страх Лякачик із друзями. Де вже їм… Ангел на сторожі стоїть, грізно на них дивиться. Втікають вони геть від Данилка.
І ви, діти, міцно-преміцно запам’ятайте: «Протистаньте дияволові, і він утече від вас».
Геть різні Страховиська!
Згадуйте вірші з Біблії, наприклад: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть», «Безбожні втікають, коли й не женуться за ними».
Різні Лякалки-Страховиська цього не люблять.
А ви моліться й усім серцем вірте в Ісуса.
