Узагалі ж, нічого дивного не було в тому, що Шала ніколи не посміхалася. Як боляче, напевно, ранило її душу всі ці вісім років її дитячого життя те, що вона не була потрібна ні батькові, ні матері, ні родичам. Крім багатьох оман і зла, їхня релігія вчила, що дівчинка – це майже повна нікчемність, а якщо вона до того ж сліпа, як Шала, то це – зовсім ніщо. Вона часто чула, як вони говорили: «Вона не варта того, щоб витрачатися їй на їжу».
ГОСПОДЬ же ніжно любив Шалу. Не могло бути жодних сумнівів у тому, що саме Він влаштував того пам’ятного вечора її зустріч із незнайомцем на вулиці. Рідні вигнали її з дому, наказавши ніколи туди не повертатися. Вони сказали їй, щоб обходилася сама, жебракуючи, чи щось на зразок цього. І коли вона тинялася містом, вся в сльозах, незнайомець знайшов її і, по своїй доброті, відвів до притулку для дівчаток-сиріт, де міс Йоганнес і міс Кінґ ласкаво прийняли її до своєї, вже й без того великої родини дівчаток.
І та любов, яку ці дві жінки виявили до Шали, була любов’ю Самого Господа Ісуса, що освітлював усе їхнє життя. Але, незважаючи на їхню доброту і ласку, Шала, яку до цього всі тільки й робили, що кривдили, постійно всього боялася і часто ховалася від усіх у саду. Там вона сиділа і плакала доти, доки хто-небудь не знаходив її і не приводив у будинок.
– Бідна дитина, – сказала якось міс Йоганнес. – Навіть не знаю, чи посміхнеться вона коли-небудь.
– Я не знаю, як до неї знайти підхід, – відповідала міс Кінґ. – Вона вже з нами кілька місяців – і ніяких змін. Можемо сподіватися тільки на Господа. Тільки Він щось зможе зробити, щоб показати їй Свою любов і Свою радість.
Тим часом Господь робив Свою справу. Він почав діяти дивним чином через серце іншої дівчинки з притулку – десятилітньої Коштовної Перлини. Так звали цю дівчинку в перекладі з індійської.
Одного разу, коли Шала вкотре усамітнилася в глибині саду, щоб поплакати, вона раптом почула чийсь тихий голос: «Шало, я розумію».
На обличчі Шали відбилося здивування, і вона швидко витерла сльози тильним боком долоньки.
– Мене звуть Коштовна Перлина, – продовжував тихий голосок, – і я розумію твої сльози, бо сама багато плакала.
– Ти теж сліпа? – тихо запитала Шала.
– Ні, – відповіла Коштовна Перлина, – але я кульгава від народження. Я теж була нікому не потрібна в родині: ні матері, ні батькові, ні родичам. «Досить того, що ти дівчинка, – говорили вони мені, – так ти ще й каліка. Ти не варта того, щоб витрачати гроші на хліб для тебе». Роками вони виставляли мене на вулицю просити милостиню, і, якщо наприкінці дня я не приносила достатньо грошей, вони сердилися і не годували мене. Тоді наступного дня я просила милостиню більш завзято і зі сльозами, тому що була дуже голодна. Коли ж вони дізналися про цей притулок для дівчаток, то просто залишили мене біля порога, і з того часу я їх більше не бачила. Ох, Шало, як мені було важко… Я так розумію твої сльози.
Коштовна Перлина підвела Шалу до найближчого стільчика, і дівчатка сіли на нього. Вона притулила свої маленькі милиці до дерева поруч зі стільцем.
– Я не думала, що хто-небудь зможе мене зрозуміти, – сказала Шала. – Я маю на увазі те, що я самотня і нікому не потрібна.
– Ох, Шало, ти знаєш, є ще Хтось, Хто теж розуміє! – сказала Коштовна Перлина. – Я маю на увазі Когось, крім мене. Це – Господь Ісус.
– Я не знаю, хто такий Господь Ісус, – сказала Шала. – Я чую, що про Нього тут говорять, і я б хотіла більше дізнатися про Нього. Але для мене тут усе таке нове! А я… боюся запитати кого-небудь.
– Не бійся запитати мене, – сказала Коштовна Перлина, – я знаю Ісуса! Він – Бог і Син Божий, Котрий зійшов з небес багато років тому, щоб народитися тут Дитиною. Потім Він виріс, і став добрим і великим Учителем. Але Він прийшов у світ не тільки для того, щоб стати тут великим Учителем. Він прийшов померти за нас – заплатити за всі вчинені нами несправедливі вчинки. Ці несправедливі вчинки називаються гріхами, Шало. Він помер на хресті, пролив Свою кров за всі наші гріхи.
Шала замислилася.
– Боюся, що я не знаю, що таке хрест. Адже я не можу його бачити.
Коштовна Перлина подумала, а потім підняла із землі дві палички, склала їх навхрест і дала Шалі помацати.
– Це – маленький хрест, а Ісус помер на великому. Ті, що розп’яли Його, прибили цвяхами Його одну руку тут, – і вона приклала пальчик до кінця однієї палички. – Другу – ось де, а ноги – ось тут. Потім вони підняли хрест і поставили прямо в яму, яку вони вирили заздалегідь, і Ісусу довелося довго висіти на хресті і жахливо страждати, щоб заплатити за всі наші гріхи сповна. А потім Він помер.
– І навіть за мене? – запитала Шала.
– О, так, і за тебе, – відповіла Коштовна Перлина. – І за мене теж. Але знаєш що? Він не залишився мертвим! Хіба це не дивно? За три дні Він ожив! Він – Бог, Він зміг воскреснути з мертвих! І цим Він підтвердив, що Він – Бог! А потім Він повернувся на Небо, яке так високо, що навіть зрячі не можуть його побачити. Там Він живе зараз.
– Справді, ти багато знаєш про Ісуса, – сказала Шала.
– Це тому, що Він – мій Ісус! – відповіла Коштовна Перлина. – І Він живе в моєму серці.
– Але ти щойно сказала, що Він живе на Небі, – заперечила Шала.
– Вірно, це так… Але тому, що я хотіла, щоб Він став моїм Ісусом, я попросила Його, щоб Він простив мої гріхи й оселився в моєму серці. І Він зробив це! Адже Він Бог, так що Він легко може бути одночасно в двох місцях.
– А чи може Він бути одночасно в трьох місцях? – боязко запитала Шала. – Я маю на увазі, чи може Він оселитися в моєму серці?
– О, так, – сказала Коштовна Перлина, – Він помер за тебе, Шало, і любить тебе так сильно, що бажає бути і твоїм Ісусом. Він бажає жити у твоєму серці так само, як Він живе в моєму.
– Але як мені сказати Йому, що я хочу, щоб Він став моїм? – запитала Шала.
– Просто скажи Йому про це, – відповіла Коштовна Перлина.
– Але Він ніколи мене не почує там, високо на небі.
– Не забудь, що Він – Бог, – сказала Коштовна Перлина, – і може чути кожного в будь-який час, хто б до Нього не звертався.
Тоді Шала заговорила з Ним, хоча ніколи не робила цього раніше.
– Ісусе…, – почала вона нерішуче. – Я ще не все про Тебе розумію, але моя подружка сказала мені, що Ти – Бог, і що Ти справді є. І ще вона мені сказала, що Ти мене любиш, а мене ще ніхто не любив… І вона сказала, що Ти навіть помер за мене, коли Тебе прибили до дерев’яного хреста, щоб Ти міг заплатити за все те погане, що я сказала і зробила. Ніхто не міг цього зробити для мене…
– І ще, Ісусе, – продовжувала дівчинка. – Я така рада, що Ти не залишився мертвим. Інакше я не могла б отак розмовляти з Тобою. Я прошу Тебе зараз стати моїм Ісусом. Коштовна Перлина сказала, що мені можна просто попросити Тебе про це, й усе. І ти зробиш це. Отож, Ісусе, якщо Ти можеш бути одночасно в трьох місцях – а мені сказали, що Ти можеш, – прийди й оселися в моєму серці теж, будь ласка. Мені так хочеться бути Твоєю дівчинкою…
От такою була молитва Шали, сказана простими словами. І що ж, увійшов Ісус в її серце і життя? Звичайно ж, так! Він зробив це, як і обіцяв у Своєму Слові всім, хто повірить у Нього й побажає зробити Його своїм.
І та зміна, яку робить Спаситель у тих, хто увірує в Нього, у житті Шали стала відразу ж помітною. Ісус став таким реальним для неї! Він так її любив! Вона могла відчувати Його любов, хоча ніколи раніше у своєму житті не відчувала любові.
І вперше міс Йоганнес і міс Кінґ побачили на личку Шали посмішку. Коштовна Перлина розкрила їм таємницю цієї посмішки.
Як дивно використовував Господь Коштовну Перлину, якій так добре були знайомі і самотність, і сльози для того, щоб заради Нього вона змогла добратися до серця маленької, нікому не потрібної сліпої дівчинки.
А Бог тим часом збирався використовувати Коштовну Перлину ще одним незвичайним чином – і знов-таки для Своєї хвали і слави.
