Шала – Частина 3

Прийнявши Ісуса Христа у своє серце, Шала вперше в житті відчула себе щасливою. Так, вона все ще була сліпою і, як і раніше, боязкою, але Ісус, що відтепер жив в її серці, давав їй зрозуміти, що все буде добре, і не тільки в даний момент, а завжди! Він цілковито змінив її життя і весь її світ!

Коли міс Йоганнес і міс Кінґ читали дівчаткам Слово Боже, з Господом у серці Шала розуміла це Слово, як ніколи раніше.

У Своєму Слові Бог говорив їй, що Він постійно буде піклуватися про неї, ніколи її не покине і не залишить. І все це викликало небачену досі посмішку на її обличчі!

Незважаючи на те, що міс Йоганнес, міс Кінґ, Коштовна Перлина і всі інші помітили ту разючу зміну, що відбулася в житті Шали, вони, як і раніше, жаліли її, тому що вона залишалася сліпою, а значить не могла займатися всім тим, чим могли займатися інші дівчатка.

Коштовна Перлина жаліла Шалу найбільше, бо вона, як ніхто інший, розуміла її. У неї теж була серйозна вада: вона була калікою. Але вона могла гратися з іншими дівчатками в спокійні ігри, нехай навіть не бігати. Вона могла також малювати, читати і шити.

Шала ж не могла нічого цього робити.

Коштовна Перлина увесь час думала, як допомогти своїй подружці. І Господь підказав її серцю, що робити!

Вона подарує Шалі свою ляльку! Ця іграшка буде тим єдиним, чим зможе бавитися Шала, поки інші дівчатка будуть гратися в ті ігри, де потрібен зір!

Поки її ніхто не бачив, Коштовна Перлина ввійшла до спальні, підійшла до ліжка Шали, обережно поклала на нього ляльку кучерявенькою голівкою на подушку і прикрила її покривалом. Потім вона тихенько вийшла зі спальні – так, що ніхто (крім Господа) не побачив, що вона зробила.

Коли ввечері Шала прийшла до свого ліжка і знайшла там ляльку, вона навіть не подумала, що це для неї. Вона запитала дівчинку, ліжко якої стояло поруч, чи не її це лялька, і чи не поклав хто-небудь ляльку помилково їй на ліжко.

Вона так і не знайшла нікого, у кого б вона зникла, і тоді запитала міс Йоганнес, чия це могла бути лялька.

– Я не знаю, – відповіла та, – але чомусь мені здається, що Господь так усе влаштував, щоб у тебе була своя лялька. Я впевнена, що це тобі подарунок від Нього…

Личко Шали видовжилося від здивування: «Невже Він робить і таке?»

– Так, мила, – відповіла міс Йоганнес, – Він робить навіть і таке.

– Ніколи, ніколи ще в мене не було ляльки! – схвильовано вигукнула Шала. – Я відчуваю, яка вона красива! У неї м’яке волосся і чудове гладеньке плаття… Невже Сам Господь дав її мені? – перепитала вона.

– Так, Шало, я впевнена, що це Він дав її тобі, – відповіла міс Йоганнес.

Шала дбайливо і ніжно взяла ляльку на руки, пригорнула її до себе і швидко вийшла з кімнати. І тільки після того, як вона пішла, міс Йоганнес згадала, що бачила цю ляльку раніше. Адже зовсім недавно цю ляльку подарували Коштовній Перлині, і вона була для неї найціннішим надбанням! Сліпа Шала, звичайно, не могла бачити, як Коштовна Перлина грається зі своєю лялькою, і тому не знала, що Господь використав її подружку для того, щоб дати їй ляльку.

Справді, лялька була подарунком від Господа. Він просто передав її Шалі через Свою маленьку служительку.

Поговоривши з міс Йоганесс, Шала не могла дочекатися зустрічі з Коштовною Перлиною, щоб розповісти про свій сюрприз! Вона знайшла Коштовну Перлину в саду, де та усамітнилася, щоб почитати.

– Дивися! – сказала Шала. – Дивися, що Господь мені подарував! Ляльку, красиву-красиву ляльку! Міс Йоганнес не знала точно, як Він приніс її мені, але вона сказала, що упевнена, що ця лялька насправді моя! Знаєш, Коштовна Перлино, адже в мене ніколи, ніколи не було ляльки раніше. Я така щаслива!

На обличчі в Коштовної Перлини з’явилася загадкова посмішка, яку не бачила Шала, зате бачив Бог. Ніколи раніше вона не відчувала такого щастя у своєму серці (звичайно ж, крім моменту, коли вона прийняла у своє серце Господа, і Він став її Ісусом).

Крім того, це була єдина лялька Коштовної Перлини, проте як же раділа дівчинка, що Господь підказав їй віддати цю ляльку Шалі!.. Адже насправді вона віддала цю ляльку Йому!

З цього дня, куди б не йшла Шала, лялька з м’яким волоссям і шовковим платтям завжди була з нею. Вона ніжно тримала її в руках, розмовляла з нею, а ввечері дбайливо вкладала в постіль поруч із собою.

– Лялечко, – шепотіла вона, – хоча ти і не справжня, а тільки моя придумана подружка, я хочу, щоб ти знала, що ти для мене дуже особлива, бо в мене ніколи ще не було ляльки. І мені так приємно про тебе піклуватися і знати, що ти – моя!

– А найкраще те, що Господь Ісус якимсь чином послав тебе мені. Розумієш, Він – найголовніший у моєму житті. Він навіть помер за мене. Хіба це не чудо? А зараз Він живе в моєму серці і піклується про мене, і коли-небудь забере мене до Себе на Небо… Але ви, ляльки, про це нічого не знаєте…

– Ісус любить мене, хоч я й сліпа. І я потрібна Йому, хоч нікому іншому в цьому світі я не потрібна. Він привів мене в цей гостинний будинок, і мені вже ніколи не доведеться голодувати. Він дав мені мою подружку, Коштовну Перлину. І Він дав мені тебе.

– Хіба Він не чудовий? Мені так хочеться розповісти про Нього всьому світові, лялечко… Ось так, як я зараз розповідаю тобі…

Попередній запис

Шала – Частина 2

Узагалі ж, нічого дивного не було в тому, що Шала ніколи не посміхалася. Як боляче, напевно, ранило її душу всі ... Читати далі

Наступний запис

Шала – Частина 4

Наближалося Різдво – свято, про яке дівчатка притулку не знали нічого, доки не потрапили в цей будинок. Їм були відомі ... Читати далі