Маріанна

Чи подобаються вам правдиві історії?

Чудові історії, в яких розповідається про те, що робить Бог у житті Своїх дітей? Вони набагато цікавіші від вигаданих людьми історій.

Я хочу розповісти вам про те, що зробив Господь у житті п’ятирічної Маріанни.

Усе почалося тоді, коли Маріанна увірувала в Господа Ісуса і прийняла Його як свого Спасителя. Хоча їй було всього п’ять років, цього було достатньо, щоб усім серцем повірити в те, що Господь Ісус помер на хресті, заплативши за її гріхи, і знову воскрес. Тому вона молилася і просила Ісуса спасти її і ввійти в її серце. Сяйво Його слави тепер поширювалося і на життя Маріанни, навіть у нелегкі часи.

Саме про такий випадок – наша розповідь.

* * *

Якось увечері Маріанна бавилася у дворі і дуже сильно поранилася. Тато і мама відразу повезли дівчинку до лікарні. Її біль був просто нестерпним.

Але відколи Маріанна прийняла Ісуса у своє життя, вона розмовляла з Ним про все. І зараз, коли її везли до лікарні, дівчинка звернулася до Нього і попросила забрати цей жахливий біль. Майже відразу вона заспокоїлася. Як ви гадаєте, чому? Та тому, що Господь забрав цей біль ЦІЛКОМ.

Коли Маріанну привезли до лікарні, медсестра відвела дівчинку до операційної, а батьки залишилися чекати в передпокої. Їх запевнили, що про доньку добре подбають.

Літній лікар з дуже добрим обличчям уважно оглянув рану дівчинки.

– Ти така хоробра дівчинка – не плачеш, навіть коли боляче, – підбадьорив він її.

– Ні, лікарю, я зовсім не хоробра! – заперечила Маріанна. – А не плачу я тільки тому, що попросила Ісуса забрати біль, і Він це зробив!

Лікар продовжував обробляти рану, а Маріанна запитала:

– Лікарю, а Ви знаєте Ісуса?

Питання спантеличило його.

– Боюся, що ні, – чесно зізнався він. – Я увесь час був такий заклопотаний, що ніколи про це не думав.

– Знаєте, лікарю, – із запалом вигукнула Маріанна, – Ісус – це найважливіше, про що варто замислитись!

Лікар усе ще працював над її раною, а Маріанна продовжувала пояснення:

– Розумієте, Ісус – Божий Син. Він зійшов з небес, щоб померти, заплативши за всі наші недобрі вчинки.

Вона на мить замовкла.

– Ці недобрі вчинки називаються гріхами, – пояснила дівчинка. – І якщо Ви довіритеся Ісусові та приймете Його у своє серце, то коли-небудь він забере Вас на Небо, і Вам не доведеться платити за свої гріхи самому і відправлятися до пекла…

Лікар уже закінчував перев’язку. Він дуже здивувався настільки незвичайній маленькій пацієнтці, яка була послана йому, напевно, самим Богом.

Коли він закінчив свою роботу і хотів підняти дівчинку з операційного столу, та заглянула йому просто в очі. Її личко було стурбованим.

– Лікарю, – сказала вона, – а Ви коли-небудь просили Ісуса прийти у Ваше життя?

Лікар уважно подивився на дівчинку.

– Ні, моя люба, – відповів він. – Боюся, що ні. Я якось не відчував у Ньому потреби… Принаймні, до сьогоднішнього дня.

– Але ж Ви хочете потрапити на небо?

Незважаючи на досить критичний, навіть сердитий вираз обличчя медсестри, що стояла поруч, лікар відповів чесно:

– Так, Маріанно. Я хочу потрапити на небо…

– Хочете, я допоможу Вам помолитися і попросити Ісуса, щоб Він простив Вам і став ВАШИМ Ісусом? – запитала дівчинка.

На подив медсестри, лікар згідно кивнув і сказав:

– Так!

І тоді ця маленька дівчинка допомогла лікареві, що був набагато старшим від неї, скласти слова в молитву його серця. В ній він просив Ісуса змити його гріхи, увійти в його серце і життя і стати ЙОГО Ісусом…

Потім лікар дбайливо зняв свою маленьку пацієнтку зі столу, обійняв і зазирнув в її очі поглядом, сповненим такої любові, яку він ніколи не відчував раніше.

– Пам’ятайте, лікарю, – сказала Маріанна, коли її вже підвели до батьків, – тепер Ви належите Ісусові.

На цьому робота лікаря закінчилася, так само, як і робота Маріанни в ім’я Господнє.

Вона пішла додому зі своїми батьками. А лікар, замислившись, повернувся до кабінету. Медсестра все ще залишалася в операційній, продовжуючи виконувати свої обов’язки. Сердитий вираз не залишав її обличчя, вона з докором хитала головою.

АЛЕ ТЕ, ЩО ГОСПОДЬ РОЗПОЧАВ В ОПЕРАЦІЙНІЙ, НА ЦЬОМУ НЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ!

Наступного ранку в будинку Маріанни пролунав телефонний дзвінок. Мама зняла слухавку, і, на великий подив, почула голос лікаря, що допоміг Маріанні напередодні.

– Ваша дівчинка розповідала Вам, про що ми говорили учора ввечері в операційній? – запитав він.

– Ні… – здивовано відповіла жінка.

І лікар передав, слово в слово, все, про що вони говорили вчора, і як Маріанна привела його до Спасителя.

А потім – додав найдивніше. Він сказав, що вчора був останній день його роботи в лікарні, і що з сьогоднішнього дня він уже на пенсії. Отже, Маріанна була його останнім пацієнтом. Коли б дівчинка поранилася на день пізніше або не поранилася взагалі, він би ніколи не пізнав Христа як свого Спасителя!

Мати Маріанни була вражена до глибини душі тим, як її доня віддано послужила Господеві. Вона навела лікареві вірш із Біблії, що був важливим для її власного життя і життя Маріанни. В цьому вірші – в Посланні до римлян 8:28 – говориться, що тим, хто любить Бога, усе допомагає на добре.

А Маріанна так любила Бога, що навіть цей нещасний випадок використала за Його планом, щоб зробити щось добре, а саме – привела лікаря до віри в Господа Ісуса!

Перед тим як закінчити розмову, лікар передав привіт Маріанні і попросив повідомити, що їде в навколосвітню подорож, святкуючи тим самим свій вихід на пенсію. Подорож триватиме кілька місяців, але він буде пам’ятати про маленьку дівчинку, яка привела його до Ісуса. Він пообіцяв зателефонувати Маріанні, щойно повернеться.

Наступного дня вранці пролунав ще один телефонний дзвінок. Знову запитували Маріанну. Але цього разу це був не лікар, а та сердита медсестра, яка допомагала йому в операційній, коли там була Маріанна.

Сестра хотіла поговорити з Маріанною, а мати, що була зацікавлена цією історією, слухала їхню розмову по паралельному телефону.

Після того як медсестра представилася, вона розповіла, наскільки її спочатку розлютило те, що Маріанна розмовляла про Бога в операційній і навіть молилася там з лікарем. Вона вважала, що лікарня – зовсім невідповідне місце для цього, і говорити про Бога потрібно в церкві, а не в операційній! Але після всього побаченого і почутого вона раптом відчула страх і безвихідь. Вона усвідомила, що є великою грішницею, яка має потребу в Божому прощенні. Їй теж потрібен Ісус, і, певна річ, вона також хоче потрапити на небо.

І уявіть собі – вона попросила Маріанну помолитися з нею так само, як дівчинка це робила з лікарем!

Мама Маріанни почула, як її дочка веде за собою в молитві медсестру, і та приймає Ісуса. І ще вона почула несміливі слова медсестри, звернені до Ісуса, і як вона, просто поговоривши з Ісусом, теж стала Його дочкою.

Але й це був ще не кінець усьому тому дивному, що почав Господь з відвідування лікарні маленькою п’ятирічною місіонеркою!

Через кілька тижнів у домі Маріанни знову пролунав дзвінок. Цей дзвінок був з Європи. Телефонував лікар, щоб повідомити, що за час подорожі він привів до Ісуса свою дружину і ще двох своїх попутників.

Минуло ще кілька тижнів, і лікар зателефонував знову. Цього разу Маріанни не було вдома, і слухавку зняла її мама.

– Обійміть за мене Вашу дівчинку, – схвильовано сказав лікар, – і перекажіть їй, що я привів до Господа вже тринадцять чоловік, які прийняли Його своїм Спасителем. І все завдяки тому, що Ваша донька розповіла мені про Нього…

Коли Маріанна виросла, вона вступила до Біблійного коледжу вчитися на місіонера. Але я впевнена, що цей предмет вона могла б викладати і сама, тому що стала місіонеркою ще в п’ятирічному віці.

Ось така правдива історія про маленьку місіонерку, яка дуже хотіла розповісти іншим про те, що Господь зробив для неї і може зробити й для них.

* * *

А ви вже прийняли Господа Ісуса, довірившись Йому як своєму Спасителю? Чи попросили ви Його увійти у ваше серце і життя, сповідавшись у своїх гріхах і щиро повіривши в те, що Він заплатив за них сповна на хресті?

Якщо це так, чи сяє Він у вашому житті так, як сяяв у житті Маріанни? Чи так віддано ви розповідаєте про Нього, як це робила вона?

Маріанні було тільки п’ять років, але ми багато чого можемо навчитися в цієї маленької дівчинки, що любила Спасителя всім серцем.

Наступний запис

Шала – Частина 1

– Вона не була потрібна батькові, вона не була потрібна матері, вона не була потрібна родичам. Вона нікому не потрібна, ... Читати далі