Розділи 12-15

12:1-23 – Рим та Спарта

За прикладом Юди Йонатан відправив посольство до Риму, але з намірами отримати політичне визнання і статус, а не якусь конкретну допомогу. Він також відправив посольство в Спарту для підтвердження братніх стосунків між спартанцями та євреями. Обітницю, що зробила Авраама батьком народів, можна вважати виправданням причислення потомків Яфета до роду Сима.

12:39-53 – Йонатана схоплено

Широкі владні повноваження, якими був наділений Йонатан, та його дипломатичний хист не давали спокою амбіційному Трифону, який вирішив позбутися суперника. Коли їхні армії мали зустрітися, Трифон застосував хитрість; він запевнив Йонатана, що той – йому друг і запропонував відпустити військо по домівках, запросивши його до Птолемаїди. Там він схопив Йонатана і наказав повбивати його особисту охорону. Отже, Йонатан став жертвою інтриг, успішно маневруючи протягом двадцяти років, висловлюючи вірнопідданість то одному, то іншому правителю. Його вірнопідданість Олександру та Антіоху VI, наступникам Антіоха IV, свідчить про певну іронію, та все ж, результати політичної діяльности Йонатана були пов’язані з його авантюризмом і здатністю укладати угоди з тими правителями, які могли найкраще задовільнити його амбіції.

1Мак. 13 – Возвеличення Симона

Коли Симона було визнано правонаступником його брата Йонатана, Трифон пообіцяв йому видати брата – за умови, якщо Симон вишле йому сто талантів срібла і двох Йонатанових синів як заручників. Незважаючи на те, що Симон розумів підступність цієї пропозиції, він погодився, хоча його люди поставилися до цього вчинку підозріло. Трифон не стримав свого слова; навпаки, він намагався встановити зв’язок з Акрою, проте цьому завадив великий сніг. Оскільки його військові плани було зірвано, він відступив до Сирії; на шляху до Басками він убив Йонатана та двох його синів. Це відбулося на початку 142 р до Р. Хр. Симон послав за останками свого брата і поховав його в його рідному місті Модіні, де він зробив над гробом високий пам’ятник, який, як видається, наслідував грецькі споруди того періоду.

За вбивством Йонатана відбулося вбивство Антіоха VI; така була віроломна натура Трифона. До Димитрія II вже не було довіри, але Симон звернувся до нього, і Димитрій, побоюючись загрози з боку Трифона, радо його прийняв. Він скасував Симонові податки, амністував усіх прибічників Макавеїв за ворожі дії і надав дозвіл продовжити укріплювати Юдею. В результаті цього мирного договору Ізраїль звільнився від усіх форм неволі і відновив свою свободу та незалежність (1Мак. 13:41). Це сталося року 170 за календарем Селевків (142 р. до Р. Хр.) і в перший рік відколи Симон став первосвящеником, strategos (воєводою), hegoumenos (вождем) – це були титули, якими його нагородив Димитрій. Після двадцяти п’яти років боротьби та перемовин династія Маттатії здавалась більш стабільною, ніж династія царів Селевків, оскільки останні перебували під постійною загрозою, що виходила від різних претендентів на їхній престол.

Звільнений від ворожих нападів з боку Димитрія та Трифона, Симон вирішив узяти під свій контроль Гезеру і твердиню в Єрусалимі, два анклави, що викликали занепокоєння, які утримували чужинці разом з євреями-відступниками. Він узяв в облогу Гезеру, захопив її, але гуманно поставився до її мешканців. Це місто було важливим стратегічним об’єктом – завдяки своєму розташуванню на шляху від Гази до Єрусалиму. Навесні 141 р. Симон підкорив сирійський гарнізон в Єрусалимі, облогу якого розпочав ще його брат Йонатан. Та твердиня була символом сирійського контролю в найсвятішому місці євреїв. Цю подію ознаменували святкуванням. Очищення Гезери та твердині було нагальною потребою і мало релігійний характер, адже в цих місцях встановлювалися ідоли.

Симон укріпив фортифікаційні споруди навколо Храму та твердині, в якій він проживав тепер разом зі своєю сім’єю. Він призначив свого сина Іоана верховним вождем над усім військом, і таким чином затвердив династичний принцип управління. Іоан, що стане царем під іменем Іоан Гіркан, переніс свій осідок до Гезери.

14:4-15 – Похвала Симону

Автор ідеалізує ситуацію, хоча потрібно визнати, що період миру, яким насолоджувалися євреї під час правління Симона, тривав довше, ніж у попередні часи. Симон здобув для Ізраїлю морський порт, завдяки завоюванню Яффи; він розширив кордони царства. Возвеличення Симона перегукується з книгами пророків та із П’ятикнижжям: Зах. 8:4; Єз. 34:27; Міх. 4:4; та Лев. 26:4.

Період царювання Симона нагадував месіянські часи. Всі обітниці були виконані; люди вже більше не жили лише надією чи нездійсненною мрією.

14:16-2315:41 – Поновлення угод

У період миру, який розпочався після визнання Симона верховним вождем Ізраїлю, він підтвердив свою здатність бути правителем. Симон підтримував ті стосунки із Римом та Спартою, які започаткував Йонатан. Йому було дозволено носити багряницю і викарбувати розповіді про свої подвиги на бронзових табличках, прикріплених до стовпів на горі Сіон. На цих табличках також були написані імена його батька та братів.

У 140 р. до Р. Хр. Димитрій II потрапив у полон під час військової кампанії проти Мідії (14:1-3). Його брат, Антіох VII Сидет посів престол і під час його боротьби з Трифоном уклав угоду із Симоном, в якій він ратифікував усі привілеї, даровані Симону раніше; він також надав йому повноваження карбувати монети. Справа Трифона була програна і він наклав на себе руки.

Антіох Сидет далі висунув вимогу, щоб Симон повернув території, які той раніше завоював, особливо Гезеру та Яффу. У відповідь на те Симон відстояв право євреїв відновити «спадщину своїх предків», яку в них несправедливо відібрали. Щодо Гезери та Яффи, він пояснив, що жителі цих міст завдали шкоди євреям; він, однак, погодився, що Антіох мав певні права на них і запропонував компенсацію, але не настільки велику, як Селевк того вимагав. Відповідь, яку доставив Атенобій, брат Антіоха, розгнівала царя, і він наказав своєму полководцю Кендербею напасти на Юдею.

Попередній запис

Розділи 10-11

10:1-14 – Йонатан та Олександр Балас Олександр, який претендував на престол Селевків, був також відомий під іменем Балас або Епіфан. ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 16

16:1-10 – Поразка Кендербея Слова Симона, звернені до синів Іоана та Юди, нагадують звернення Маттатії до своїх синів у час ... Читати далі