«Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!» (Ів. 1:47). Простота – це норма, яку треба плекати постійно. Що таке простота? Кажемо: «Ось ця річ є проста». Тобто вона не вишукана, призначена для користі. Простота – це акт щирої любові. Вона має єдину мету: здобути любов Божу. Наша душа є проста, коли спрямована тільки до любові в усіх бажаннях і вчинках.
Простота душі може бути вроджена і набута.
- Вроджена простота може бути в людей, які вже родяться з тією чеснотою, хоч часто того не знають, а деколи соромляться своєї простоти, хоч не повинні цього робити.
- Набута простота здобувається через пильне послідовне та щире старання. Мусимо, однак, бути уважними, щоб не сплутати чесноту простоти з тупістю через брак виховання людини. Христос чудово навчає, коли поєднує мудрість із простотою, кажучи: «Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки».
Простота – це спеціальна християнська чеснота. Погани про неї не знали, не вважали її чимось добрим. Цієї чесноти не торкаються великі грецькі філософи Платон, Арістотель, Сократ, хоч і писали багато про чесноту великодушності, щедрості, мудрості, постійності. Але нічогісінько не говорили про простоту й покору. Аж Христос – Сонце світу, Учитель всіх учителів – зійшов із неба, щоб нас усіх навчити простоти.
Простота усуває неспокій у службі Богові. Цінний засіб, щоб Бога любити, – простота. А єдиний спосіб любити Бога – це практикувати те, що подобається Богові; і тільки це допоможе нам знайти святу любов. Але практику любові до Бога треба починати з простоти – без тривоги й неспокою. Простота знаходить засоби згідно з покликанням кожного, щоб осягнути Божу любов. Але робить це без відокремлення від своєї мети, способом, який не має іншого рушія. Має бути єдине наше бажання – чиста любов до Бога.
Простота не є фальшива. Вона включає в себе мудрість, але не підлабузницьку хитрість. Виглядати зовні хитруну хочеться веселим, хоч усередині в нього є переживання і болі. Помилково думати, що простота суперечить мудрості, ніби ці чесноти протилежні. Це неправда. Чесноти ніколи не є в опозиції одна до одної. Навпаки. Простота, скажімо, суперечить блудові й хитрості, з якої походять підступи, підозри. Хитрість є абсолютно протилежна простоті. Простота вимагає, щоб наша зовнішність була дзеркалом внутрішності.
Простота не має другорядного осуду. Простота має єдину мету – здобуття Божої любові. Ця любов потребує стримування наших почуттів. Огляд на те, що скажуть люди або що подумають про нас, суперечить простоті. Не слід звертати на це уваги. Коли проста душа виконала якусь справу, вона більше про це не думає. Єдине спрямування простої душі – злучитися з Богом, зростати в Його любові. Якщо треба щось сказати, скажи з простотою. А після того нехай буде, що Бог хоче. Якщо ми сповнимо свій обов’язок, більше ні на що не звертаємо уваги.
Хто вони – душі прості? Душі прості є ті, що виявляють прихильність несимпатичним особам. Акти любові, які виявляємо несимпатичним особам, виринають з розуму, який наказує умертвляти і перемагати свої неприхильності. Це ті, що завжди вдоволені, хоч зрікаються вдоволення внутрішньо, і це не є злом.
Дорога до святості проста. Вона спонукає ченця піддатися проводові настоятеля. Але є душі, настільки впевнені в собі, що хочуть мати єдиним провідником тільки Святого Духа, і думають, що все, що сходить їм на думку, – це натхнення Святого Духа. Але такі душі помиляються. Класичний приклад – покликання апостола Павла: «Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!» (Дії 9:6). Простота – це дорога до досконалості.
Тож плекаймо в собі чесноту глибокої і правдивої простоти перед Богом і людьми. Нашою простотою душі здобудемо Божу любов, яка є необхідною для нашого спасіння і духовного життя. Нашою простотою щоденно лучімося з Богом – і так здобудемо Божу любов для себе тепер і навіки.
