«Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол. 5:18). «Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?» (Пс. 116:3). Христос у багатьох місцях Святого Письма нагадує нам бути вдячними. Невдячність не подобається Йому. В притчі про оздоровлення десятьох прокажених Ісус скаржиться, що лише один вернувся подякувати: «Чи не десять очистилось, а дев’ять же де?» (Лк. 17:17). Ми повинні дякувати Богові перед прийняттям їжі і по їжі (пор.: Ів. 6:11), виконавши великі справи (пор.: Євр. 12:3) і то завжди (Еф. 1:6). За що дякувати Богові? За Його доброту, милосердя (пор.: Пс. 105:106), за добродійства Христа (2Кор. 9:15), за Його силу і Царство (Одкр. 11:17), за Його визволення від гріхів (Рим. 7:23-25), за перемогу над смертю (1Кор. 15:57), за мудрість (Дан. 2:23), за навернення грішників (Рим. 6:17), за віру (Рим. 1:8), за одержані ласки (1Кор. 1:4), за старість (2Кор. 8:16), за сповнення потреб тіла (Рим. 14:6), за всіх людей (1Тим. 2:1), за всі речі (1Кор. 9:15). Дякуйте «Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі» (Кол. 1:12). «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол. 5:18).
Що таке вдячність? Вдячність – це християнська чеснота, поєднана зі справедливістю. Вдячністю стараємося винагородити добродія, від котрого отримали якесь добро. Той, хто робить нам якесь добро, має право вимагати від нас вдячності. Ми стаємо наче боржники, які мають визнати його добродійства. Кожна чесна людина відчуває у своєму серці вдячність і повинна якимось чином це показати назовні. Треба бути завжди вдячними навіть за найменшу річ чи послугу.
Вдячність – особлива чеснота, суголосна зі справедливістю і підпорядкована їй. Невинна людина повинна дякувати Богові за свою невинність. Грішник, якому Господь простив гріхи, повинен дякувати Йому за прощення. Прощення є більшим даром грішникові, що кається, ніж дар невинності тому, хто без гріха. Ми повинні дякувати кожному добродієві. Маємо дякувати Богові, багатьом нашим братам. Вдячність треба висловлювати словами та вчинками згідно з обставинами та нагодами. За одержану допомогу треба відплатити добродієві свого часу. Вдячність деколи перевищує одержану допомогу.
Ісус каже: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Той, хто дає, має право на нагороду від Бога, а обдарований не має через прийняття дару жодної заслуги, але зобов’язаний до вдячності. Той, хто одержав якесь добродійство, мусить подякувати насамперед Богові, а потім своєму добродієві, бо Господь хоче, щоб ми були вдячними. Бути вдячним – значить пізнати добродійства і відплатити за них. Вдячність насамперед належить Богові, бо кожний добрий дар походить від Бога.
«Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил» (Як. 1:17). Людина – не лише слуга і знаряддя Боже. «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол. 5:18). Апостол Павло часто нагадував вірним бути вдячними: «А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!» (Кол. 3:14-15). Давид каже: «Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?» (Пс. 116:3).
Які ж користі з вдячності? Завдяки вдячності зазнаємо нових добродійств, а невдячність веде до злиднів і нещастя. Селянин кидає в урожайну землю нове насіння, бо знає, що збере щедрий урожай. Для Бога немає нічого милішого, ніж вдячність за добродійства, бо подяка є також прохання про нові добродійства. Невдячність перекриває джерело ласк Божих. Невдячність – це ворог ласки і спасіння людини. Хто за добро платить злом, від хати того зло не відійде. Вдячну душу Бог робить Своєю приятелькою, а невдячну схоплює диявол.
Отже, треба бути вдячним за найменшу річ, бо хто не шанує малого, не вартує більшого.
Можна дякувати трьома способами: дякувати внутрішньо, хвалячи; дякуючи словами; винагороджуючи чимось за одержані добродійства.
Внутрішня подяка – це визнання розумом і серцем жертовності вчиненого добродійства; треба бути більше прив’язаним до добродія. Можна бути вдячними, хвалячи і дякуючи добродієві словами. Любов – це найкраща подяка. Вона насамперед – до Бога. Треба дякувати Богові за Його любов і доброту, за Його прихід, за Його провидіння і турботу, за Його ласку і милосердя. Бог хоче і чекає подяки від нас. Це робить нас гідними одержати інші Божі добродійства. Божа ласка також є сильним мотивом, щоб дякувати за неї. Божа ласка завжди належить тому, хто гідно за неї дякує. Від гордого ж відвертається, а дається покірному.
Які ж гріхи проти вдячності? Грішить проти вдячності той, хто швидко забуває про одержані добродійства; хто не дякує як слід або взагалі не дякує; хто платить злом за добро; хто є невдячний за своєю злою природою.
Невдячність – дуже погана риса. Невдячного карає Бог і люди. Він одержує менше добродійств або й нічого не дістає. Людська невдячність – це недбальство. Однак ми не повинні відмовляти в допомозі особі, яка виявляється невдячною. Бо ми є дітьми Божими, а Бог не перестає зсилати Своїх дарів навіть на грішників, які Його ображають. А ми повинні наслідувати Бога. Чемність, ввічливість ніколи не пошкодять: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви»
Тож молімося щиро до Господа, щоб Він охороняв нас від невдячності. Хай Дух Святий навчить і надихне нас до сердечної подяки за всі ласки й добродійства Божі, які ми одержуємо щоденно; щоб ми вміли також дякувати всім тим людям, що яким-небудь чином роблять добро для нас. Бог – люблячий Батько. Він зсилає теплі проміння сонця на добрих і злих, на вдячних і невдячних. Вміймо і ми бути вдячними за все, що люди нам роблять доброго, а навіть злого, бо воно часом спричиняється для нашого упокорення, чування, обережності. Постановім плекати в собі чесноту вдячності, ніколи не забувати про неї.
