НЕОБХІДНІСТЬ ЗЛУКИ З ОТЦЕМ НЕБЕСНИМ У НАШОМУ ЗЕМНОМУ ЖИТТІ

У давнину люди боялися Бога як суворого судді, Котрий кидає громами й блискавками. Наприклад, євреї не хотіли, щоб Бог прямо говорив до них, аби вони не повмирали, а просили Мойсея, щоб він сам промовляв до Бога і переказував їм, що мають робити. У час перебування Христа на землі багато говорили про Бога Отця, що на небі. Таким чином хотіли підкреслити дистанцію з пошани, щоб не плутати Бога Отця з отцем тілесним, земним. Але Ісус вибрав ту форму, яку звичайно вживають діти: «Авва» – батько, отець, слово, що тоді вживали в родині, й навчав Своїх учнів молитися з довір’ям до Бога як до ласкавого батька. Христос вчить людей розуміти Божу доброту, Його ласкавість, схильність вислухати просьби й благання Його дітей. Ісус виразно навчає: «І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя?.. Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Лк. 11:11,13).

Отець Небесний добре бачить таємниці наших сердець і знає всі наші потреби. «А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6:17-18).

Отець Небесний каже нам не турбуватися, бо Він знає, що нам потрібно. «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:31-33).

Отець Небесний дбає про всі створіння, навіть про птахів, кажучи: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» (Мт. 6:26).

Бог Отець є Отцем усіх людей. Святий апостол Павло навчає: Один Бог Отець усіх людей, і від Нього походить всяке вітцівство на землі й на небі. «Один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх» (Еф. 4:6). «Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі» (Еф. 3:14-15).

Бог Отець вибрав нас ще перед заснуванням світу. «Вибрав у Ньому (Христі) Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім» (Еф. 1:4-6).

Бог Отець Небесний благословляє нас. «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах» (Еф. 1:3). Отець Небесний дає нам Свою утіху. Він безмежно любить нас. Нехай же Сам Ісус Христос і Бог Отець наш, що полюбив нас і дав нам у Своїй благодаті втіху і добру надію, звеселить наші серця та зміцнить у всякій справі й доброму слові. «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його» (Як. 1:17,18). Бог Отець «визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів» (Кол. 1:13,14). У притчі про блудного сина Христос виразно говорить про доброту Бога Отця, Який не тільки все прощає, а й повертає блудним синам утрачені синівські права.

Тому святий апостол Павло нагадує і нам, щоб ми були вдячними Богові Отцеві кажучи: «Дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі» (Кол. 1:12), яке в цьому світі опромінює віруючих ласкою та вірою, а в майбутньому звершиться в спогляданні Бога – лицем у лице.

Дорогі в Христі, нам треба знати й пам’ятати про те, що Боже вітцівство належить приймати з вірою в реальний спосіб, будучи при цьому вільним від усякого антропоморфізму. Слід мати правдиву, реальну віру, що Бог є істинним Батьком, Який послав Свого Єдинородного Сина, щоб нас, людей, спасти, і Святого Духа – щоб нас освятити. Ця Батьківська Божа любов не є ні метафоричною, ні символічною. Однак, з іншого боку, Бог не виконує Свого вітцівства так, як земний батько, у тому значенні, що Він не втручається постійно в другорядні, буденні наші справи; Бог не робить «чудес» на кожному кроці; не стримує інцидентів і наших нещасть. Віра в надприродне Боже провидіння має поєднуватися з реалістичним усвідомленням найпевніших фактів і пригод. З біблійного об’явлення випливає справжня побожність і необхідність злуки з Отцем Небесним.

Пізнавши добре основну правду віри про те, Хто є Бог Сам у Собі й Ким Він є для нас, зрозуміємо також і те, ким є ми самі в собі та ким ми є для Бога. Тоді наше духовне життя буде основане на довір’ї, на простоті, покорі й мовчанні внутрішнього життя. Така духовність наділена братерською правдою, універсальністю щодо об’явлення ближньому, у родині, у професії, у спільноті, а особливо – у міжнародному житті.

Справді Бог є Батьком, Який велить Своєму сонцю сходити на злих і на добрих, «дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45). Треба пам’ятати, що Боже вітцівство слід приймати з вірою та реалістично, будучи при цьому вільним від усякого антропоморфізму. Від справжнього християнина вимагається реалістична віра, бо Господь справді є Батьком усіх людей. За словами святого Василія Великого, Бог Отець є принципом усього, що існує у видимому й невидимому світі. Він творить через Сина, а вдосконалює через Святого Духа. Такого Бога Отця маємо повсякчас славити, почитати, слухати, а понад усе – любити. Бо прийде час, коли наша віра в Бога стане дійсністю, Його ми побачимо віч-на-віч у мить нашої смерті. Закінчиться також і наша надія, коли побачимо Бога лицем у лице в час нашого відходу до вічності, але триватиме безсмертною наша душа вічною любов’ю Бога над усе і вічно. Тому плекаймо цю чесноту любові Бога понад усе на світі кожним віддихом своїм. Ніколи й нізащо не зраджуймо її себелюбством і легковажністю.

Чому час життя людини такий дорогий?

А тому, що життя людини дуже коротке і його кінець вельми непевний. Утрачений час життя ніколи не повертається. Наша щаслива вічність залежить від добре використаного часу життя, і не тільки наш, а й інших, які залежать від нас. Кажуть, час на часі не стоїть, – це означає, що кожна хвилина може принести нам користь або втрату, щастя або горе. Добра нагода сприяє всьому і час усього навчить. Із плином часу людина набуває досвіду – час, мов вода, завжди тече вперед. Отож, дорогі в Христі, будьмо мудрими, розумними й второпними в боротьбі з пороком наших лінощів, не марнуючи цінного скарбу Божого, даного нам ласкою і совісною працею в кожній годині нашого життя, щоб придбати собі при помочі Божій вічну щасливість у Бозі та з Богом. Амінь.

Попередній запис

НЕОБХІДНІСТЬ ПИЛЬНОСТІ Й СТАРАННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Що таке пильність? Пильність – це чеснота, яка керує нашими схильностями або бажаннями знання згідно з керуванням правильного розуму. Людина ... Читати далі

Наступний запис

ПРО БОГОСЛОВСЬКІ ЧЕСНОТИ. ЩО ТАКЕ ЧЕСНОТА?

Дорогі в Христі, у нашому людському житті часто стрічаємось з чарівним словом чеснота. Ми також часто чуємо, що люди є ... Читати далі