УЧАСТЬ У БОЖОМУ ЖИТТІ ЧЕРЕЗ ІСУСА ХРИСТА

Дорогі в Христі, нам треба знати, що, згідно з Божим Об’явленням і Святим Письмом, увесь початок нашого життя і християнської досконалості походить від Отця Небесного, Який дає Своє життя Богочоловікові – Своєму Синові й через Святого Духа, із сили відкуплення, яке вислужив нам Ісус Христос. Це життя дається грішній людині на її освячення. Саме так виявилася до нас любов Божа, що Бог Свого Єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили життям Божим через Нього. Любов полягає не в тому, щоб ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого як примирення за гріхи наші.

Ініціатива, отже, походить від Отця Небесного. Отець через Свого Єдинородного Сина у Святому Дусі освячує людину. Тут здійснюється відвічна правда, що «Благодать Господа нашого Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа є з усіма нами» (пор.: 2Кор. 13:13). Тобто нас оживляє дія Святого Духа, яка є з ласки Ісуса Христа і має принцип Отця, Який нас любить.

Початок нашого надприродного життя приходить до людини через святу Тайну Хрещення. У цій святій Тайні, згідно з навчанням Христа і святої Церкви, неофітові прощаються всі гріхи і в його душу вливається освячуюча ласка Божа. «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю» (Еф. 2:4-5) (Рим. 6:3,11). свята Тайна Хрещення єднає християнина з тайною смерті й воскресіння Христа і робить його учасником цієї тайни. Завдяки такій участі християнин стає «новим створінням», що живе в цілком новій атмосфері. Бо той, хто живе в Христі і з Христом, стає новим створінням, дитиною Божою. Він перебуває у світлі Божої ласки. У Христі було світло життя, і це «життя було Світлом людей» (Ів. 1:4). «Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його» (Ів. 1:10). Тому Христос так переконливо нас навчав: «Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12).

Із святою Тайною Хрещення ми дістаємо нове життя дитини Божої. «Ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення» (Рим. 6:4-5).

Це нове життя нам треба щодня відновляти і розвивати. Тому апостол Павло напоминає: «Очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1Кор. 5:7). Апостол, повний запалу, навчає: «Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!» (Рим. 13:12-14), і далі радить апостол Павло: «Відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди» (Еф. 4:22-24) (Фил. 3:9-14). Належить пам’ятати, що нове життя християнина – це жива участь у житті Христа, це життя члена, злука з головою, у тілі Христа, що є Церквою. Ми залежимо від Христа, як галузка виноградини від кореня. Каже Ісус: «Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я – Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої» (Ів. 15:1-8).

Христос – Спаситель людства, наша дорога, правда і життя

Христос – єдина і найпевніша дорога нашого життя. Що це означає? Христос Богочоловік виразно навчав усіх людей світу: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6), «і нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12).

Дорогі в Христі, згідно з Божим планом, найвища мета і призначення – це святість, до якої Бог кличе нас Своєю благодаттю і надприродним божественним спогляданням, залежить від нашої участі в Божому житті, що приніс у світ Богочоловік Ісус Христос, – це стає нам зрозуміло з Божого Об’явлення. Бо в Ісусі Бог «вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім» (Еф. 1:4-6).

Ісус Христос відновив план нашого спасіння, знищений гріхом прародича людей Адама, бо Бог є безконечна любов. Саме так виявилася до нас нескінченна любов Божа, що Бог Свого Єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього. Любов же полягає не в тому, що ми любимо Бога, а що Він полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за гріхи наші.

Отже, Ісус Христос – це єдина дорога, якою можна дійти до Отця Небесного, єдина форма нашої святості в актуальному плані Божого Провидіння. Тільки через Христа, з Ним і в Ньому можемо дійти до мети та ідеалу нашого життя, встановленого Богом у створенні, відкупленні й освяченні людського роду. Христос – це єдина абсолютна правда, цілковита і нестворена мудрість у Слові Божім. У ній Христос Богочоловік дав нам скарби Своєї божественної мудрості й знання. Єдино їй можемо без найменших сумнівів і вагань повірити, її завчати і нею жити.

Ось тому Христос є для людства єдиним певним зразком правди Своєю особою, Своїми вчинками і Своєю наукою, яку Він подав нам.

Христос є взором, ідеалом і подателем правдивого життя досконалої людини.

Існують три мотиви, з огляду на які можемо сказати, що Христос є нашим життям. По-перше, Він вислужив нам ласку і є причиною заслуг надприродного життя душі кожної людини. По-друге, це життя душ випливає з Нього. Він є діючою причиною нашого спасіння (causa eficiens). По-третє, Він як Бог дає нам життя. Христос є причиною заслуг та всіх ласк Божих для нас, бо заслуги Христа для нас тісно пов’язані з Його жертвою відкуплення людського роду. Людство ніяк не могло гідно спокутувати гріх Адама, що стягнув Боже прокляття на всю людську природу. Бог і Його справедливість вимагали суворого спокутування, яке було б відповідне до Божого маєстату. Людський рід не міг піти на таку велику жертву. А тільки Бог, ставши людиною, заповнив цю безодню, прірву між Богом і людиною.

Слово Боже стало тілом і замешкало між нами

У Христі Ісусі з’єдналося дві природи: Божа і людська в одній Особі Божого Слова. Всі Його дії мали безконечну вартість. Христос одним бажанням, одним словом міг спасти увесь світ і людство. Однак вибрав шлях Голгофи і хресної жертви. Але саме так подобалося Отцю Небесному й Христові надолужити Божій справедливості за первородний гріх прародичів і людства. Закономірність Божої поведінки для нас є Божою тайною. Його не маємо права питати, чому Він робить так, а не інакше.

Плоди жертви Христової і її заслуг є безконечні, послідовні і невичерпні, нам, людям, даровані безмежні багатства заслуг Христа. Ось тому Христос і Його жертва життя – це, властиво, діюча причина (causa eficiens) нашого надприродного життя. Всі ласки, які одержує людство, випливають з жертви і доброти Христа. Тому Він є джерелом надприродного життя кожної людини – християнина. Христос – голова Містичного Тіла Церкви, яка є Його Містичним Тілом, що виповнює все у всіх (пор.: Еф. 1:22). Голова володіє трьома речами, тобто: порядком; досконалістю; впливом на тіло. Христові належить порядок, бо Він первородний «поміж багатьма братами» (Рим. 8:29). У небі Він вищий від усякого начала, власті, сили й володарства, у всьому Він має першість (пор.: Еф. 1:18-23). Ісусові належить примат досконалості, бо в Ньому повнота всіх ласк, як каже св. апостол Іван: «Ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів. 1:14). Ісус безпосередньо впливає на всіх членів Церкви, бо «з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать».

Нам слід пам’ятати, що в людському тілі голова займає перше місце щодо гідностей і контролю. Так і в Церкві Христос як Голова завдяки єдності з Богом займає найвище місце, тож правильно називаємо Його Головою Церкви.

Прикінцеве питання, на яке належить дати собі рішучу і ясну відповідь: – Чи необхідна для нас і нашого спасіння та досконалості єдність з Христом, як Богом і остаточною метою нашого духовного життя?

Тут мовиться про злуку з Христом як Людиною. Яка ж природа і шляхи цієї єдности в їхньому розвитку? Про цю необхідність злуки з Христом як Людиною нагадує Сам Ісус, коли каже до нас, людей усіх віків: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). «Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете» (Ів. 15:4). «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1Тим. 2:5). Ця необхідність ґрунтується на факті, що Христос у Своїй людськості – універсальна причина всіх ласк. Він вислужив їх, дав нам приклад та був кінцевим та діяльним інструментом усіх Божих ласк.

Яка ж природа нашої злуки з Ісусом?

У містичному порядку Ісус є причиною освячуючої ласки в християн. У моральному ж ця злука здійснюється через знання і любов, тобто розум і пізнання та любов, або розум і волю. Тому наша єдність із людськістю Христа – це не остаточна мета, а радше злука чинників і єдина дорога, що веде нас до Отця.

Які ж чинники цієї єдності з Христом?

Це часте прийняття Євхаристійного Ісуса, активна участь у Святих Літургіях та Богослужбах, засвоєння наук Христа і таїнств святої віри, вірне наслідування чеснот Ісуса, Який віддав Себе за наші гріхи.

Ісус у людській природі, яку Він поєднав зі Собою, відкупив людину і перетворив її на нове створіння (пор.: Гал. 6:15), (пор.: 2Кор. 5:17), переміг смерть Своєю смертю і воскресінням. Умираючи, Він знищив нашу смерть, а, воскресаючи, відновив наше життя.

Отже, дорогі в Христі, наслідування Христа Ісуса – це головне завдання нашого земного життя. Бути християнином означає наслідувати Ісуса Христа в людській подобі відповідно до покликання кожного. Тому життєве завдання і мета кожного християнина та аскетичного подвигу – наслідування Христа в усіх формах життя, щоби відтворити Його прикмети й чесноти у Своїй душі. Це завдання основне, тяжке й тривале, яке вимагає постійного погляду на Божий взірець та модель. Божа воля вимагає, щоби кожний наслідував Христа згідно із своїм покликанням. Той, хто щиро бажає йти за Христом, не може дбати ні про що таке, що не належить до того життя. Той, хто йде за Христом, не може зважати на людські осуди, кпини, байдужість чи зі страху занедбувати те, що корисне: «Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій» (Ів. 12:26).

Попередній запис

СВЯТА ВІРА – НАЙПЕВНІШИЙ ПРОВІДНИК ДО ЦАРСТВА БОЖОГО І ВІЧНОГО ЖИТТЯ В БОЗІ

Святу віру називаємо Божим провідником тому, що вона дає нам повчання, ту науку, яку приніс нам Ісус Христос із неба, ... Читати далі

Наступний запис

ПРО ВІЧНОГО ХРИСТА І СУЧАСНУ ЛЮДИНУ

Кілька десятків років тому група журналістів зайшла в кабінет вченого біолога в Берліні, який понад тридцять літ досліджував отруйну африканську ... Читати далі