Кілька десятків років тому група журналістів зайшла в кабінет вченого біолога в Берліні, який понад тридцять літ досліджував отруйну африканську комаху, після укусу якої людина гинула на місці. Про цю комаху науковець написав аж три товсті томи. Біолог понад дві години розповідав журналістам про те, як ця комаха розмножується, якою страшною є її отрута. Але втомлені журналісти вкінці запитали вченого, чи він міг би розказати щось про найбільшого з найбільших геніїв людства, світу, ім’я Якому Ісус Христос. Науковець, заскочений таким питанням, відповів, що не мав ще часу щось про Нього довідатися.
Ось, це символ багатьох людей нинішнього технічно й науково високорозвиненого світу – у стосовно Втіленого Слова Божого – Богочоловіка Ісуса.
Не нам питати Бога, чому саме так Він хотів прийти на світ, взяти на Себе людське тіло з Пречистої Діви Марії. Бог хотів, як природно зроджена дитина, повний покори і жертви, дати спасіння не лише багатим, могутнім, ученим та славним, але й найубогішим, простим і слабким, тому прийшов до нас як мале, немічне дитя. Колись Христос скаже до всіх людей світу: «Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!». Простір і вбогість Віфлеєму аж ніяк не лякають нас, християн.
Ось таку дорогу вибрав найулюбленіший Отець Небесний, щоб потрапити до серця і душі кожного з нас, що живе на землі. Але, на жаль, чимало людей цього світу того не бачать. Хоч дивляться на Христа, святкують велично Різдво Христове, нераз зовсім по-поганському засліплені, не добачають у новонародженому Дитяті Христа Богочоловіка, Який прийшов з любові до нас, щоб нас, дітей впалого во гріх Адама, спасти й привести до дому Отця Небесного – Палати, яку втратив прабатько людської природи Адам.
Дорогі в Христі, ось питання: як нам, нинішнім людям, дітям Божим, дивитися на Христа, Спасителя людства?
Перша наука, що її нам дає Дитя Ісус, новонароджений у людській природі Богочоловік, така: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!» (Мт. 18:3). Отже, тільки той належно зрозуміє Особу й науку Христа, хто стане простим, наче дитина. Це означає, що треба дивитися з дитячою простотою, щирістю та мати віру невинної дитини, яка сприймає все, що їй наказує мати чи батько, і не сперечається з ними. Христос Бог говорить нам про це, що від дітей слід навчитися цієї великої мудрості, тобто що всі наші щоденні клопоти, як турбота про хліб, праця, товариство є тільки забавкою, миттєвою дією на великій Божій сцені, як і в маленької дитини. Дитина, що б не взяла до рук: ляльку, жменю піску чи кусень дерева, всім лише бавиться.
У дитячі роки – безжурне віфлеємське життя, у віці дорослому – трагедія, але вкінці, що найважливіше, – це вічна небесна гра в присутності Творця і Бога.
У цій життєвій грі не завжди від нас залежить, як ми її проводимо. Чи добровільно виконуємо свої обов’язки? Чи заздримо щастю і життю інших людей?
Тож надзвичайно важливо є для нас послухатися Христа і навчитися цієї великої мудрості від дітей, тобто дивитися на світ очима дитини. Бавмося, як діти Божі, цілою душею віддаваймося грі, котру Боже Провидіння нам призначило. Бо якщо не будемо, як діти, повні довіри й послуху Божій волі, не увійдемо в Царство Небесне! Христос Бог бажає, щоб ми зі щирістю дитини розуміли не тільки світ, але і Його Особу, Його життя, науку та святу віру.
Погляньмо на глибину віри в душі маленької дитини. Дитя не має жодних релігійних сумнівів, жодних застережень. Воно вірить з дитинною певністю.
І ми також у дитинстві не знали і не розуміли цієї страшної боротьби, яка постійно точиться біля Особи Христа Богочоловіка. Ми, діти, не знали тих страшних гущ і непрохідних таємниць фарисейської боротьби проти Особи Христа. Але, поза тим, не заперечимо факту, що це у Віфлеємі народжене Дитя – Втілене Слово Боже, володар Всесвіту й кожної людини. Ісус – це велика Божа таємниця. Як Людина, Він обливався кровавим потом на Оливній горі – будучи Богочоловіком. Нам здається, це нерозсудливо, незрозуміло. Наш Спаситель – Богочоловік – умирає розп’ятий на хресті! Хто це може зрозуміти? Якою глибокою тайною є ця постійна завзята боротьба, яка ведеться дві тисячі років на нашій землі проти Особи й науки Христа?
Але це все аж ніяк не ослаблює нашої святої віри в Христа Богочоловіка, що живе і діє у світі майже дві тисячі років. На земній кулі, де живуть люди, немає держави, краю, острова, де Христос не мав би Своєї станиці, церковці. В історії людства було багато великих героїв, завойовників, письменників, митців, діла яких забулися, твори спопеліли і про них ніхто вже більше не згадує.
Але факт, що дві тисячі років точиться завзята боротьба навколо Особи та науки Христа доводить саме те, що Він не був і не є тільки Людиною, а й Всемогутнім Богочоловіком.
День народження Христа рік-річно, протягом двох тисяч літ, відзначають і величають майже півтора мільярда християн світу, співаючи величну пісню «Бог предвічний народився», а після Великої П’ятниці лунає урочисто тріумфальна пісня Христові Спасителеві: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував».
Пам’ятаймо, дорогі в Христі, що наше життя тут, на землі, є твердим і жорстоким, земля наша забруднена, залита кров’ю, але саме тому, щоб життя нас не зламало, земля не забруднила, треба мати віру й довіру дитини. Дитина часто ставить питання, навіщо те чи інше, але вірить і беззаперечно приймає авторитет мами, батька, учителя. Також і ми цікавимося всім, часто не розуміємо таїнств Божих, доріг Його Провидіння і допустів. Уміймо тоді з довір’ям дитини приймати волю Божу і Його авторитет, бо без Божої волі й допусту на світі та в житті людини нічого не діється.
Уся християнська наука, її сутність і життя спирається на двох основах: на вірі в Бога і в Ісуса Богочоловіка. Тож на цій дитинній вірі й довір’ї до Бога, до авторитету Христа Богочоловіка треба оперти своє щоденне християнське життя, прямуючи до вічності й вічного життя нашого в Бозі та з Богом.
У подальших повчаннях глибше застановимося над основними правдами нашої святої віри, якої навчав Христос і Його Церква.
Найперше, задумаймося над першою і основною правдою нашої святої віри, яка каже: «Вірую в Єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого».
Отож, хто є Бог Сам у Собі, ким Він є для нас? І ким ми є самі в собі й ким ми є для Бога?
