Друга основна правда нашої християнської віри каже: «Вірую в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед всіма віками».
Отже, головне наше завдання як віруючих християн – мати вичерпне і ясне поняття про те, ким є Ісус Христос Сам у Собі, ким Він є для нас і ми для Нього? Тут з усією певністю відповідаємо, що Христос є Богом. Про це Він Сам про Себе мовить.
Христос Господь провадив Своє життя подібно всіх, але коли оповідав Апостолам про Себе, то ніколи не ставив Себе рівним із людьми. Важливим доказом Божества Христа є висловлювання, у котрих Він називає Бога «Мій Отець», «ваш Отець», а ніколи не каже «наш Отець». Тим Ісус наче хотів підкреслити, що «Бог є Моїм Отцем і вашим Отцем, але Я в інший спосіб є Його Сином, ніж ви». Коли Апостоли просили Ісуса, щоб навчив їх молитися, тоді Христос сказав їм: «Коли молитесь, говоріть: Отче наш, що є на небі», але цього Він не стосує до Себе. При іншій нагоді Ісус виразно каже: «Іду до Отця Мого і до Отця вашого». «Є Отець Мій, про Котрого ви не говорите, що є Богом вашим».
З цього бачимо, що Ісус Христос цілком інакше розумів Своє синівство Боже, ніж людське й біологічне. Це правда, що в Євангеліях чотирьох євангелистів стрічається вислів «Син Божий», та Ісус називає Себе, аж 82 рази «Сином Людським», Який не має де голови приклонити, що Він терпітиме й буде розп’ятим на Голгофі, що Він прийде судити в оточенні маєстату з великою силою.
Проте, що Христос вважав Себе Богом, свідчать Його обітниці й напоумлення. Якщо б Христос не вважав Себе Богом, то чи Він міг би для Себе вимагати безоглядного віддання і любові, яка належить тільки Богові? Ісус із великою певністю і рішучістю каже: «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний» (Мт. 10:37). Не знаємо в історії світу такої людини, яка вимагала б від ближніх, щоб її любити більше від батьків і рідних. В іншому місці Ісус ясно каже про Себе: «Я – дорога, і правда, і життя» (Ів. 14:6) Найбільші генії людства шукали різних доріг правди, але вкінці часто визнавали, що помиляються. Христос же твердить про Себе, що Він є втіленою правдою і єдиною дорогою, яка провадить до спасіння людини і її вічного життя в Бозі.
Ісус з категоричною певністю твердить, що Він буде судити людей, що від Нього залежить наше вічне спасіння, а чи й прокляття.
Якщо б Христос не вважав Себе Богом, то чи міг би вимагати від людей абсолютної віри, від якої залежить вічне життя?
Ісус бо каже: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя (вічного) не побачить а гнів Божий на нім перебуває» (Ів. 3:36). І далі твердить Ісус: «Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Ів. 11:25). Чи може якась людина щось подібне сказати про себе, як мовив Христос Богочоловік?
Христос погрожує тим, хто не вірить у Нього: «Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його» (Мт. 16:27). Якщо б Христос не був Богом, то чи Він міг би щось таке сказати? Якби ще й Він не був свідомий Свого Божества, повного сили і влади? Зовсім певно – що ні!
Але Христос вважав Себе Богом, – про це твердить Його месіанська свідомість. Ісус виразно каже, чому Він, Боже Слово, взяло на Себе людське тіло з Діви Марії – щоби терпіти разом з людиною, бути розп’ятим і так Своєю смертю винагородити Отцю Небесному за гріхи прародича Адама й усіх інших людей. Св. Апостол Іван пояснює цю Божу Тайну: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). А далі каже апостол Марко: «Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мр. 10:45). Урешті, Христос Богочоловік у переддень Своєї смерті, встановляючи Тайну Пресвятої Євхаристії, каже виразно: «Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Мт. 26:28). Аж ніяк не звичайна людина може твердити про себе щось подібне. Це міг твердити лише Ісус Богочоловік. Йому наша подяка й віра в Його Божі слова.
Ще більше – Христос виразно видав Себе Месією Богочоловіком, коли первосвященик Кайяфа сказав до Нього: «Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?» (Мт. 26:63). Тоді Ісус Христос із усією гідністю і відвагою відповів йому: «Ти сказав!» Тобто: «Так, Я є, добре кажеш!» На це первосвященик Кайяфа негайно зреагував скрикнувши: «Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!» (Мт. 26:65). А за богохульство євреї карали смертю.
Ось так Христос як людина і Богочоловік – Спаситель людства – мусив умерти, бо визнав Себе за Бога.
Так, дорогі в Христі, великим таїнством Божого Провидіння є правда про непорочне (онтологічне) зачаття з Діви Марії, «Яка мужа не знала», і з Неї прийшов на світ Месія – Христос. Великою Божою таємницею є факт перебування Христа Богочоловіка на землі. Із цим життям Ісуса Богочоловіка злучене велике Боже таїнство, Його упокорення від Віфлеєму до Голгофи, таїнство Його терпінь, розп’яття і смерті, завершене славним Воскресінням і Вознесінням на небо.
Отож, дорогі в Христі, для нас, християн, дивним і незрозумілим стає те, що, попри так багато очних Божих навчань, осторог, чудес та нескінченної любові до людей Христа Спасителя, яких ніхто з людей ніколи не довершив, Христос має стільки ворогів, стільки переслідувань, гонінь Його послідовників і вірних уже дві тисячі років. Подібні труднощі переживали перші Апостоли і тисячі послідовників Христа, яких Христос запитував і нині запитує кожного з нас: «Чи не хочете й ви відійти?» На це колись вибраний Богом верховний апостол Петро відповів, а разом з ним і ми, всі віруючі християни, повинні мовити: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!» (Ів. 6:68-69). У Тебе віруємо! З Тобою хочемо жити, Тобі служити, Тебе по змозі сил своїх наслідувати й дійти з Тобою, Ісусе, до нашої вітчизни – Неба.
