«Він був справді Син Божий!» (Мт. 27:54). Яким було життя Христа?
Дорогі в Христі, звідки довідуємося і знаємо про життя Христа Богочоловіка? Найправдивіше і найосновніше – зі Святого Євангелія. Там записано перше визнання віри римського сотника, який був наочним свідком, присутній разом із воїнами при першім слідстві Ісуса в Пилата, отже, міг довідатися гідні й імпонуючі відповіді Христа Пилатові, намісникові римського імператора в Єрусалимі. Цей сотник Лонгін ішов за Христом на Голгофу, бачив Його терпіння, чув Його передсмертні слова, був свідком затьмарення сонця і відчув тремтіння землі при смерті Ісуса. Саме він уголос промовив ці сильні слова віри в Христа Бога: «Він був справді Син Божий!».
Ми знаємо про Христа набагато більше – зі свідчень святих Апостолів і Євангелистів, які з розповідей Йосипа, Марії – Матері Ісуса, Єлисавети, Івана Христителя та самого Ісуса могли збирати і описати події та фрагменти життя Христа. Все це записано у Святому Євангелію. Той, хто читає його, бачить різні фрагменти, прояви і дію Христового життя. Вже дві тисячі років щодо Особи Ісуса Христа точиться запеклий бій, але без тріумфу Його ворогів, Христос бо завжди виходить переможцем, адже Він воістино є Богочоловік і Син Божий.
Якою ж була індивідуальність Христа – Господа, Втіленого Слова Божого – Ісуса з Назарету?
Насамперед, Ісус – це таємниця двоякості. Що це означає? – Те, що в Христі Ісусі є дві природи – Божа і людська. Христос приходить на світ у людській природі, як немічне Дитя, в убогій стаєнці, як багато інших нуждарів, але при Його народженні розкриваються небеса й ангели голосять Його славу.
Друга подія життя Ісуса – коли Його Матір, за приписом Мойсея, сорокового дня приносить своє Дитя до святині, щоби сповнити обряд посвяти, і коли старий Семен, узявши дитя на руки, пророчим голосом кличе: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє». Ісус у Назареті зростає і працює з опікуном Йосипом у майстерні, заробляючи на хліб насущний. Після Хрищення в Йордані, досягнувши приписаних законом 30-ти років, Він виступає публічно як учитель. Ісус був спокушуваний дияволом – спокусами тіла, пустої слави та влади, але сатана чує відсіч Христа: «Відійди, сатано!»
Учитель Ісус ходить голодний і спраглий по містах і селах Палестини, не має де голови приклонити, але без утоми служить усім потребам людей: хворих, прокажених, біснуватих, навіть воскрешає померлих, як юнака з Наїну, доньку Яіра, Лазаря, що чотири дні, як помер. Творить чудо розмноження кількох хлібів і риб, щоб наситити п’ять тисяч голодних слухачів Своїх. Христос як всевладний Богочоловік Своїм могутнім словом успокоює розбурхані хвилі Генезаретського озера. Сам іде по воді й дозволяє іти апостолу Петрові. В Оливному саду перед Своїми страстями, заливаючись кровавим потом, Своїм божественним поглядом кладе на землю вояків, які прийшли Його ув’язнити.
Врешті Ісус дозволяє прийняти нечестивий суд від найвищого релігійного представника ізраїльського народу Кайяфи та від римського намісника Пилата і погоджується в покорі прийняти смертний вирок, бути розп’ятим на горі Голгофі поміж двома розбійниками. Ісус Богочоловік годиться померти півнагим, розп’ятим на хресті, саме в тому часі, як сонце затемнилося, як земля зачала тремтіти, як гроби деяких померлих відчинилися і мертві вийшли з них, коли римський навернений сотник Лонгін голосно визнав: «Він був справді Син Божий!» А розбійник на хресті, взиваючи помилування Ісуса, дістав рай небесний, почувши слова Христа: «Ти будеш зо Мною сьогодні в раю!»
Ось, коротко про те, яким було життя Христа Богочоловіка і Спасителя людського роду на землі.
Життя Христа було безгрішне, вільне від усякого гріха. Про це Христос питає Своїх ворогів: «Хто з вас може Мені докорити за гріх?» (Ів. 8:46). Та всі мовчали, бо такого не було!
Старші з ізраїльського народу, оскарживши Ісуса перед Пилатом, домагалися: «Розіпни, розіпни Його!» Пилат питав: «Яке ж зло вчинив Він?» А ті лиш кричали: «Розіпни Його!» Пилат, переконаний у невинності Ісуса, віддав Його євреям, додаючи до вироку: «Я невинний у крові Його!». Свідчить про це і розкаяний апостол Юда, кричучи: «Я згрішив, невинну кров видавши» (Мт. 27:4). З усіх свідчень про Христа Його Апостолів та учнів найкраще свідчення про Його безгрішність і святість подав святий апостол Павло в Посланні до євреїв: «Такий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса» (Євр. 7:26). Такі слова свідків і Апостолів Христових яскраво підкреслюють те, що Христос справді був Богом у людському тілі. Апостоли були найближчими й наочними свідками святості, безгрішності Христа Ісуса. Їм можемо з певністю вірити.
Христос практикував природні чесноти людини – такі, як глибоку покору, лагідність, милосердя, терпеливість, нескінченну любов до всіх людей та життєвий оптимізм.
Бачачи характерні риси Божества Христового, стоїмо перед великою тайною. У Ньому пульсує безмежна любов до всіх людей, особливо до немічних і грішників. Це індивідуальність з кришталевим характером. Які ж ми щасливі діти Божі, що увірували й пізнали, що Ти, Ісусе, – Христос, Син Бога Живого! (пор.: Ів. 6:69). Йому ми маємо вірити, Його славити, Його наслідувати, Його над усе любити, до Нього молитися. Він просить нас: «Прийдіть до Мене, всі втомлені й обтяжені, а Я облегшу вас! Я допоможу, вилікую, оздоровлю вас!» Довіряймо Христові – Він усемогутній і вседіючий Бог і Спаситель наш!
