«Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? Яка сумісність храму Божого з ідолами?» (2Кор. 6:15,16), – так попереджає Біблія про неприпустимість поєднання святого з нечистим. Втім, люди не були б людьми, якби не ігнорували це попередження та систематично його не порушували. При чому в українських реаліях – це, на превеликий жаль, буденна річ.
Подібне відбувається, коли люди окрім відвідування церкви, звертаються так би мовити по «допомогу» до усіляких «цілителів», віщунів, ворожбитів чи відвертих чаклунів. Чим у такому випадку керуються такі горе-християни можна тільки припускати, але вірними їх точно не назвеш. До цієї ж категорії треба віднести шанувальників астрологів і тих, хто звик узгоджувати своє життя з гороскопами та усілякими забобонами.
Проте є ще одна категорія людей, яких слід віднести до вірних лише за назвою, але точно не за сутністю, хоча про їх гріховну пристрасть, яка фактично викреслює їх з кола народу Божого, рідко де можна почути. Ми маємо на увазі людей, які вважаючи себе вірними, при чому, цілком можливо, практикуючими вірними, вдаються до ностальгії за «добрим» або «великим радянським минулим».
Відразу треба уточнити, не до ностальгії за молодістю, яка припала на радянські часи, а саме за радянським минулим, в якому, якщо бути відвертим, нічого доброго і великого не було, зважаючи на ту ціну, яку довелося за ті всі «досягнення» платити. Радянський союз не був «визначною» країною, як дехто вважає його по нинішній день, СРСР – був монстром, ідолом Молохом, який потребував численних людських жертвоприношень. І адепти цього ідольського, бузувірського культу ці жертви регулярно приносили в ім’я «світлого майбутнього», яке так і не настало…
Як можна бути вірним Христовим і одночасно підносити цю країну-монстра, захоплюватися нею? Країну, що буквально знищила, замордувала, закатувала за віру мільйони людей. Людей, які абсолютно нічим не загрожували їй. Їхня єдина «провина» полягала в тому, що вони, будучи вірними Христові, не підтримували радянську ідеологію, яка прямо протистояла Христовому вченню, намагаючись знищити про нього будь-яку згадку. «І дано було йому вкласти дух в образ звіра, щоб образ звіра і говорив і діяв так, щоб убитий був кожен, хто не поклониться образу звіра» (Одкр. 13:15), – так пророцтва з Іоаннового Одкровення ставали реальністю…
Як можна здогадатися, не можна одночасно бути вірним Христовим і згадувати добрим ім’ям Союз. Про що, власне, і попереджає нас Біблія. Втім, це ще не все.
«Горе тим, які зло називають добром, і добро – злом, пітьму вважають світлом, і світло – пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке – гірким!» (Іс. 5:20), – от що очікує всіх, хто намагається виправдати СРСР, вдати, що це була чудова країна, в якій «так вільно дихала людина», перш ніж померти на численних «будовах комунізму». Країна, сутність якої була суцільна брехня, в яку і нині знаходиться чимало людей охочих вірити.
Питається, навіщо згадувати це, коли вже майже 30 років тому СРСР не стало? Уся річ у тім, що попри зникнення СРСР, продовжує жити брехня породжена ним. Брехня, яка і далі вводить багатьох людей в оману, через що нас і далі не відпускає з пазурів радянське минуле. Слід зауважити, брехливе минуле. І про цю брехню треба завжди нагадувати, щоб воно далі не пускало свої «гіркі корені», які з часом дають криваві плоди.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Правда про брехливе минуле
Ваш коментар: