Наше щоденне життя складається з багатьох менших чи більших дій. Цінність і якість виховання цих дій залежить від ясності нашого розуміння того, чому і для кого їх робимо. Чи весь перебіг нашого життя, в якому є праця, молитва, наука, відпочинок, терпіння, недуги, спрямований у правильному чи хибному напрямку? Виходячи з цього, завданням наших духовних вправ є злетіти на орбіту Бога. Бо лиш від ясного пізнання, хто є Бог і ким Він є для мене, я зможу зрозуміти, хто я і ким я є для Бога. Щоб відважитися на політ до орбіти Бога, треба, подібно до космонавтів, довго і терпляче тренуватися і відчути в собі тугу за Богом.
Де і чим вгасити нам цю сильну спрагу любові, щастя і задоволення, які постійно є в нас? Чому таке бажання постійно триває? Бо нас сотворив Бог і сотворив для Себе! Через те завжди неспокійним буде наше серце, доки не спочине в Господі.
Хто ж тоді є Бог? Скажете, це смішне питання. Бо ж ми вивчали його ще на уроках катехизму. Ми вивчали або й далі вивчаємо під час наших занять з теології. Так, це правда. Але здається мені, що й цілого життя замало, щоб вивчити Бога. Наш розум занадто обмежений, щоб Його зрозуміти. Бога радше треба відчути і сприйняти серцем, ніж розумом. І все ж таки до питання, хто є Бог Сам у Собі, чим Він є для мене, нам потрібно постійно повертатися, бо до кого пристанеш, таким і станеш. Що краще ми Його розумітимемо, то більш міцнітиме наша віра, збільшуватиметься наша надія, запалюватиметься наша любов до Нього. Коли в нас буде ясніше поняття про Бога, тоді легше буде зносити негаразди життя, поборювати лукавого диявола, бо ми будемо свідомі того, кому ми довірили наше життя, для кого пожертвували наш піт і працю, для кого і заради чого ми зреклися різних приємностей у житті. Ми не будемо заздрити тим, хто біжить за вогниками розкошів і втіх цього світу; всім тим, що цураються праці, терпінь і жертви. Бо в нас буде свідомість того, що ми живемо і працюємо для Великого Бога, що ми робимо і чекаємо ласки не від людей, а від Нього! Не тимчасової, тлінної, а вічної нагороди.
Хто ж тоді є Бог? Бог – відповідає євангеліст Іван, – це Дух! Дух невловимий, безтілесний, незмінний, безмежний, неподільний. Бог – це розум і воля. Він є на кожному місці, всюди присутній, все проникає, все знає, все утримує, все бачить, всім управляє. Він безконечно терплячий, весь на небесах і весь на землі. Завжди працює і відпочиває, збирає там, де не сіяв, усім управляє без утоми, наповнює всі місця, хоч жодне Його не охоплює. Бог усе творить, усе годує, все піддержує, все удосконалює. Бог – це єство, що його ніякий дух не може осягнути, бо Він недосяжний. Жодний розум Його збагнути не може, бо Він незбагненний. Ніяке око Його не вловить, бо Він невидимий. Ніякий язик Його не висловить, бо Він невимовний.
На запитання пророка Мойсея, хто є Бог, Господь відповів: «Я той, хто є!». Бог – це Той, без Якого нічого немає. Бог – це початок і кінець усіх речей. Це Той, до Кого час не має доступу, Якому століть не бракує. Бог – це Той, від Якого походить все, що лиш існує, і через Якого і в Якому кожне сотворіння має своє буття. Він – всемогутній архітектор і творець усього сущого.
Незаперечною правдою є і те, що Бог має довжину, яка називається вічністю. Він має й ширину, яка називається любов’ю. Він має і висоту – незбагненну велич і славу. Має і глибину, ім’я якій – мудрість. І ми прямуємо до цієї довжини – до вічності, зберігаючи постійно Божі закони. Здобуваємо ширину через любов. Наближаємось до Його слави через Богошанування. Черпаємо Божу мудрість і знання через покору Йому.
Бог – це понадгеніальний розум, всемогутня воля, незмірне добро, кришталева чеснота, одвічне світло, найвище щастя. Бог творить кожного з нас, щоб ми жили в Ньому, з Ним і для Нього. Тому лише Такий, а не інший Бог міг сказати: «Я – Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я» (Іс. 46:8). Лиш такий Бог міг розумній людині, зобов’язуючи, наказати: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!». У Нього єдиного – краса усіх речей, всі багатства, всі приємності життя, повнота сили, щастя і слави. Багато доброго є і в Ангелах, у людях і в кожному сотворінні. Але все це є віддзеркаленням творчості Бога, все в Ньому з’єднане без меж і без кінця. Сказав Господь до Йова: «Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни! Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її… хто море воротами загородив… Чи для тебе відкриті були брами смерти?., Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!» (Йов. 38-39). Тому написав колись французький філософ Вольтер: «Всесвіт не дозволяє бути мені безбожником, бо не можу ніяк збагнути, як цей найточніший годинник Всесвіту постав і досконало працює мільйони років без годинникаря і поправи». «Коли приглядаюсь до небосхилу, то бачу Тебе, Безмірний Боже!» – промовив винахідник лампочки Едісон.
Бог говорив до кожного з нас: «Я є Господь Бог твій! Я – Бог, і іншого немає!» Без Нього ми не існували б, і якщо існуємо, то лише тому, що Бог, а не сліпий випадок, дав нам це життя і держить нас при ньому. У такого, а не в іншого Бога ми віруємо, на Нього надіємося, Йому підкоряємось, Його слухаємо і Його любимо понад усе. Ось таким є Бог Сам у Собі!
З цього постає інше питання: ким є Бог для мене? Що Він зробив і робить для мене? Коли ясно усвідомлю це, коли дам собі певну і рішучу відповідь на це, тоді я зрозумію, ким я є для Бога і що я маю зробити для Нього. Тоді зрозумію, що не я є центром усього, а Він. І тому я належу Богові. Вся наша істота вийшла з Його рук і волі. Увесь я Божий. За це Богові честь, слава і подяка. Бог – мій!
Бог – центр і володар не лише Всесвіту, а й мене самого. Так воно було, є і так буде. Нічого ще не було, коли Бог вже був. Не я себе вигадав, не я себе сотворив, а Бог. Мене ще не було, не було інших людей, не було нічого, а Бог вже був! Це Господь сформував мене і накреслив моє буття. Я – витвір Божої думки, істота Божої премудрості і всемогутності. Бог мене сотворив і далі формує. Я ще не завершений. Від Нього ми більше залежні, ніж електричний струм, що в проводі, від електростанції. Як лиш перерветься електричний контакт, прощавай, електрична енергіє і світло! Не пуста і бездушна ця істина: я належу Богові. Уся моя життєва енергія пливе з електростанції, ім’я якій – Бог. Ця думка може зробити нас відважними і діяльними в житті.
У Богові живу, у Божих руках працюю. Наше життя має свої жахливі хвилини терпінь, а часто справжнього відчаю. Саме тоді ця спасенна гадка, що Бог є моїм творцем, Володарем і Батьком, що в Ньому живемо, рухаємося, існуємо, бо ми з Його роду, що Він рятує, зміцнює і обороняє, – саме тоді ми з Богом.
Це правда, що ми немічні сотворіння, але ми Божі. Через нашу немічність має променіти сила Божа. Лише з нашого боку потрібно більше довір’я і вірності для Бога, для Його святих велінь. Бог – наш Творець, люблячий Батько і наше все. Ми ж – Його сотворіння, подих Його Духа, Його абсолютна власність. І цього нам вистачить. Лиш уміти з довір’ям кинутись у море, яким є Бог, тоді знайдемо спокій і силу до дальшого життя.
Третє питання: хто ми, ким ми є для Бога?
Наше походження, наш, може, й славний рід, з якого ми вийшли, – це ніщо! Перед нами світ існував, розвивався. Все відбувалося без нас, хоч ми й не існували. Для чого і для кого ми були потрібні? Для нічого і для нікого! Хто потребував нас? Ніхто! А ми так часто думаємо про себе, що ми є такими необхідними, а деколи й незамінними. Як би ми помилялися, якби були в цьому переконані! Все те, ким ми є, все, що маємо, походить від Бога, бо якби Він постійно не утримував нас при житті, ми знову перетворилися б на ніщо.
Просімо Його ласки: «О Господи! Дай, щоб я пізнав Тебе і пізнав себе! Тебе – для того, щоб більше любити і славити! Себе – для того, щоб не гордитись, не виноситись, не переоцінювати! Бо Ти – мій початок і мій кінець. Я – Твоя власність, чи хочу цього, чи ні, чи думаю про те, чи ні, чи переконаний я в цьому чи ні! Від Тебе, о Боже, я більше залежний, ніж промінь від сонця, ніж річка від джерела. Тож я хочу бути цілком Твоїм – щомиті і вічно. Хочу, щоб тільки Бог був центром мого життя, моєї праці, моїх змагань, науки, терпінь. Його Єдиного понад усе інше на світі я хочу любити, Його славити, Йому служити. Бо Він – Бог мій і все моє. Він єдиний гідний найбільшої любові, бо Він – це сама любов.
