Розділи 2, 3

2:1-23 – Відданість Рути починає приносити плоди

Перший вірш гл. 2 немовби задає тло, на якому розгортатимуться події цієї та подальших глав. Цей вірш представляє нам Елімелехового кровного родича на ім’я Боаз. Він чоловік тямущий, із добрим становищем, заможний (ich gibbor hayil; пор. Суд. 6:12; 1Сам. 9:1; 1 Цар. 11:28; 2 Цар. 15:20). Для Ноомі ще не все втрачено.

Рута не зволікає із тим, щоб на ділі довести свою щиру відданість свекрусі. Вона охоче зголошується йти в поле збирати колоски на прожиток Ноомі (в. 2). Вона користає зі звичаю, який вимагав залишати недожинки убогим, зокрема приходькам (Лев. 19:9-10; 23:22; Втор. 24:19). Спочатку мовиться, що Рута потрапила на Боазове поле випадково, але в. 20 приписує її прихід на це поле провидінню. Господь – той, хто бачить і хто скеровує (пор. Бут. 22:13-14; Муд. 16:17: «Природа за праведних воює»), Боаз навідує женців. Його привітання та відповідь женців (пор. Пс. 129:8) виразно показують, що є для цих людей суттєвим чинником життя в спільноті: це дієва особиста Божа присутність, визнання Бога в усіх ділянках життя.

Боаз зауважує в полі Руту. Його допитування про неї (в. 5) показує, що в стародавньому світі для оцінки особи життєво важливими були хоч якісь відомості про спільноту, до якої вона належить (Бут. 32:17; 1Сам. 30:13). Доглядач представляє Руту як скромну та працьовиту, не надто перейняту власними зручностями та вигодами (в. 7). Боазові доглядачева характеристика Рути дуже сподобалася. Він запрошує її дожинати на його полі аж до кінця жнив і забезпечує фізичний комфорт та захист від домагань, які могли випасти на долю беззахисної вдови-чужоземки (в. 8-9). Отож Боаза зображено щедрим, великодушним, людяним. Рута, виявляючи щонайглибшу вдячність, доземно кланяється Боазові, приголомшена його добротою до неї, чужоземки (в. 10). Боаз заявляє, що своєю незвичайною відданістю свекрусі, яка спонукала відмовитися від рідної землі, близьких та друзів і прийняти невідомі умови життя серед чужих людей, Рута більш ніж заслуговує на його доброту (в. 11), але заслуга, яка усе перевершує, – це та вражаюча і виняткова віра, з якою вона прийняла Бога Ізраїлю (в. 12; пор. Лк. 7:9; Мт. 8:10). Боаз дуже виразно бачить, що такий акт відданости неодмінно здобуде Боже благословення та заступництво.

3:1-8 – Ноомині старання для Рути і Рутине сприяння

Добробут Рути – Нооміна основна турбота. Вона не зловживає самолюбно винятковою відданістю Рути. Ноомі зобов’язана старатися про забезпечене і незалежне майбутнє для Рути. Своїм великодушним ставленням до Рути родич Боаз немовби відкрив Ноомі шлях, дав їй відвагу діяти на користь невістки. З цього черпають свою мотивацію та свою силу Нооміні поради та настанови Руті (в. 2-4) – з цього і з її міцної віри. Молотьба зазвичай відбувається від пізнього пополудня до сутінків, коли вітер сприятливий для віяння зерна. Ніч проводять на току, щоб уберегти зерно від крадіжки.

У в. 5 знову продемонстровано готовність Рути сприяти свекрусі. До цього сприяння її спонукає не егоїстичний інтерес, а hesed щодо свекрухи. Рута стиха наближається до Боаза, що спокійно та вдоволено спочиває (в. 7), відкриває йому ноги й лягає. У цьому вчинку відчуваються сексуальні обертони, але те, як по всій книзі показано Рутину вдачу, веде нас до усвідомлення, що її дії були належно вмотивовані. Тут ідеться не про зваблення, а про крок до суспільно і юридично схваленого блага (пор. учинок Тамари і Юдину оцінку його в Бут. 38). Це підтверджується у в. 9: Рута просить Боаза простягнути над нею його одежу, бо він – її найближчий родич.

Ноомі за допомогою Рути і з її повної згоди спонукає Боаза виконати обов’язок найближчого родича щодо покійних. Своїм учинком Рута показує готовність сприяти тому, щоб усе було зроблено, як годиться: покійним запевнено належну їм пошану серед живих, а вдовицям не відмовлено в належній їм підтримці та заступництві.

Боаз вражений Рутиним відчуттям спільноти і вірністю їй. З його погляду, саме це є запорукою Божого благословення і визнання та поваги з боку найдостойніших людей (sha’ar’ami, «місто [досл. «брама»] народу мого», в. 11; «брама» – місце, де найкращі серця та уми трудилися на благо спільноти). Зауваження, що Рута – чесна жінка (в. 11) підтверджує, що її сміливість (в. 7-9) не є чимось негідним: вона прийнятна в контексті тогочасної легітимної, узвичаєної практики.

Боаз запевняє Руту у своєму повному сприянні, щоб було звершено усе належне і для пошанування покійних, і для забезпечення захисту та опіки для вдів. Він дає Руті зрозуміти, що є інший родич, чиє право узяти на себе відповідальність за неї та Ноомі має першість над Боазовим, а отже, першому слід дати нагоду йому. Тут проявляється Боазова чуйність де спільноти і вірність їй.

І Боазова, і Рутина поведінка на току показує: у людині чимало того, що, у поєднанні з думкою про Бога в людських стосунках, принесе людству зцілення. Останні слова в главі належать Ноомі. Вона заявляє, що покладається на Боаза: він – надійна, варта довіри людина. Завдяки йому Ноомі впевнена в успіху своєї та невістчиної справи.

Попередній запис

Розділ 1

1:1-5 – Родина Елімелеха та Ноомі Перший вірш Книги Рути в загальних рисах повідомляє нам про період, коли жила сім’я ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 4

4:1-17 – Спочинок після трудів Боаз дотримується обіцянки, що дав Руті. Він іде до «брами» – місця, де радилися, залагоджували ... Читати далі