Гедеон

6:1-8:32 – Гедеон

Нам видається, що оповідь про суддівство Гедеона могла бути доповнена цілою низкою епізодів, долучених пізніше. У ній акумулювано деякі елементи, притаманні покликанню Мойсея, а також деяким класичним пророкам. Опис загрози з боку мідіян та гноблення ізраїльтян є більш деталізованим, ніж фрагмент, який є вступом до переказу про будь-якого попереднього лідера (6:1-6). Коли ізраїльтяни благали, звертаючись до Ягве через утиски ворогів, Ягве просто серед них піднімав визволителя. У випадку з Гедеоном, Ягве спочатку посилає пророка, щоб висунути проти Ізраїлю звинувачення. Господь був незадоволений (r’ib) невірністю, яку виявляли ізраїльтяни стосовно Бога, що визволив їх з Єгипту, витіснив усіх ханаанців і дав їм землю (6:8-10). Вони полишили Ягве і стали служити богам ханаанським (6:7). Іще одна характерна риса, яка відрізняла цей текст від закликів інших суддів, – вживання в цьому звинувачувальному дискурсі таких мовних засобів, які дуже нагадували мовні засоби, вжиті у Вих. 20:1-4, де йшлося про умови союзу з Господом.

Очевидно мідіянська загроза була настільки серйозною, що навіть такий сильний і сміливий чоловік, як Гедеон товк пшеницю в ступі, ховаючись від мідіян. Саме тоді, коли він товк пшеницю, ангел Господній з’явився, щоб запевнити його «Господь з тобою, хоробрий мужу!» (в. 12). Гедеон відповів запитанням «…якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це?» (в. 13). Ставлячи це запитання, Гедеон відкриває, що пророцьке звинувачення, яке передує його заклику (до Бога), першопочатково не було частиною біблійного тексту. Якби воно було його частиною, то Гедеон не запитував би про це. Мало того, на відміну від ситуацій, коли були закликані інші судді, Гедеон просить подати кілька знаків, перший з яких він тлумачить неправильно, оскільки знак віщував його неминучу погибель (6:22-23). Тієї ж самої ночі Господь научає його зруйнувати жертовник Ваалу, яким володів його батько і звершував богослуження для жителів міста, й порубати Ашеру (святе дерево), що стоїть коло нього. Він отримує прохання замінити його на жертовник Ягве і вчинити на ньому жертвоприношення Ягве. Навіть якщо він боявся наслідків зруйнування жертовника Ваалові, він не суперечив ангелу, якого послав Ягве, щоб дати це доручення. Замість того, з допомогою десяти слуг він вночі руйнує храм Ваала, у той час як селяни сплять. Вранці чоловіки міста були приголомшені, бачачи, що жертовник Ваалу зруйновано і Ашера зрізана (6:28-32). Вони вимагають смерти Гедеона. Його батько відповідає, вимагаючи, щоб Ваал, якщо він є живим богом, захистив свій жертовник.

Існує дивовижна подібність між цим епізодом та епізодом, де описано змагання Іллі на горі Кармел, в якому поразка Ваала у відповідь на вимогу Господа підтверджує, що той не є живим богом (1Цар. 18:26-29). Проте в цій оповіді є декілька складних питань. Чи ізраїльтяни також поклонялися Ваалу на жертовнику Гедеонового батька? Якщо ні, то чому ми не дізнаємося про інші Ваалові жертовники, котрі ізраїльтяни могли побудувати раніше? Чому Гедеонів батько не названий? Люди такого статусу досить часто названі на ім’я в СЗ. Якщо батько Гедеона був ізраїльтянином, як він зміг посісти такий високий пост серед ханаанців, служителів Ваала? Автор цього дискурсу не дає відповідей на ці запитання, бо вони не допоможуть досягнути мети нашого оповідання.

Герменевтичне значення

Ймовірно, що батько Гедеона був верховним жрецем Ваала, і відправляв служби біля жертовника, який використовували місцеві жителі. Він мав великий авторитет, тому що коли він вирішив, що Ваал має боротися за свій жертовник, це рішення селяни сприйняли. Стає зрозуміло, що поклоніння Ягве замінили на культ Ваала, що й пояснює важке становище ізраїльтян перед лицем мідіян. Найважливішим чинником, що визначав, чому Бог покликав саме Гедеона, була насамперед його хоробрість, адже його не можна було назвати праведним чоловіком. Він, здається, навіть сумнівався в могутності Ягве, як це видно із його запитання, «якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це?» (в. 13). Це твердження вказує на те, що для звільнення Ізраїлю Господь міг використати навіть таку людину, яка служила Ваалові, так само, як Бог використав Кира з Персії для того, щоб відновити ізраїльтян в Юдеї (Іс. 45:1). Бог кличе різних людей і дає їм різні завдання, залежно від їхніх природних дарів, якими вони вже наділені. Бог побачив у Гедеоні велику хоробрість і дав йому призначення звільнити Ізраїль від гніту. Ця оповідь також показує природу Ягве. Неважливо, як далеко ізраїльтяни віддалились від Ягве. Бог був готовий прийняти їх знову, як тільки вони згадають про Господа і взиватимуть Його ім’я для свого звільнення.

Те, що ізраїльтяни згадували ім’я Господа і Його спасительну могутність лише тоді, коли вони перебували в жахливих скрутних обставинах демонструє людську природу. Лише тоді, коли нас спіткають життєві негаразди і ми потрапляємо в халепу, ми шукаємо присутности Бога в молитві. У кількох фрагментах Книги Второзаконня ізраїльтяни отримують серйозне попередження про те, що коли вони оселяться на землі, отримають гарні будинки, скуштують доброї їжі і будуть ситі, їм слід бути дуже пильними, щоб не забути свого Господа Бога. Врешті-решт історія перемоги Гедеона над мідіянами лише з трьома сотнями воїнів показує, що ми виграємо битви в наших ворогів не завдяки людській могутності та стратегії. Ми виграємо битви тоді, коли Бог благословляє наші зусилля, незалежно від того, наскільки вони малі. Це саме те послання, яке давало сили ізраїльтянам протистояти багатьом ворожим народам, які оточували їх, коли вони перебували під загрозою вигнання в чужоземні країни. Заохочуючи цілковито покладати свої надії на Ягве, Книга Суддів також навчає, що люди повинні просити Божого проводу, що допоможе перемогти будь-якого супротивника, навіть наймогутнішого. Але молитися, не докладаючи жодних зусиль для досягнення мети, – це те саме, що мати віру в Бога без діл.

Наступний епізод у кар’єрі Гедеона стосується його вендети (кровної помсти) проти тих людей, які жили за Йорданом і не прийняли Гедеона, довіреної особи Господа. Полонивши двох царів – Зеваха та Цалмунну, він привів їх у два міста, що належали їм – Пенуїл та Суккот. Після залякування мешканців цих міст у них на очах він стратив цих царів. Чому Гедеон зробив це? Тому що його дія була узгоджена із законами herem. Це послужило стримувальним фактором для інших людей, які були схильні збунтуватися проти Гедеона, людини, призначеної Ягве. По-друге, цей опис тут наведено, щоб показати наступним поколінням різницю між Гедеоном, який підкорився Божим herem (заборонам), та Саулом, який не підкорився herem, відпустивши на волю двох царів, яких він раніше захопив у полон у битві.

Ізраїльтяни були настільки вражені військовими успіхами Гедеона, що намагались переконати його стати родоначальником царської династії (8:22). І знову Гедеон демонструє свою залежність від Господа і відданість Господеві. Відкидаючи цю думку, ґрунтуючи свою відмову на тому, що Господь є царем Ізраїлю (8:23), Гедеон вважає, що ліпше буде підкорятися Богу, аніж піддаватися спокусі бути наділеним владою. Як ці погляди Гедеона контрастують із принципами лідерства в багатьох країнах! Саме з цієї причини Самуїл у 1Сам. 8:7 вбачав поганий знак у призначенні Саула царем Ізраїлю, бо Ізраїль знехтував велич Господа.

Попередній запис

Девора та Барак

4:1-24 – Девора та Барак Історія Девори, на нашу думку, має кілька цілей. Ця історія доводить, що жінки в Ізраїлі ... Читати далі

Наступний запис

Авімелех, Тола та Яір

9:1-57 – Авімелех Хоча Гедеон і відкинув ідею про заснування царської династії, редакторський текст був вставлений тут для того, щоб ... Читати далі