Вічне сьогодення

У певному значенні і люди сприймають час як нескінченне сьогодення. Хоча ми розділяємо його на послідовність моментів – ранок, день, вечір, – усі наші думки протікають у сьогоденні. Коли я думаю про з’їдений раніше сніданок, то думаю зараз про те, що було уранці, коли я планую вечерю, то думаю зараз про те, що станеться. Я живу тільки в сьогоденні, і тільки з позицій сьогодення можу розглядати минуле і майбутнє.

Це дає нам все-таки певний ключ до розуміння того, як Бог «бачить» світ, і пояснює позицію Біблії стосовно людей, що відчувають сумнів у Богу: цим полоненим сьогодення, що розчарувалися в Богу, Біблія постійно рекомендує два засоби – пригадати минуле і сподіватися на майбутнє. Псалми і Пророки, Євангелія і Послання наполегливо закликають нас озирнутися і згадати великі діяння Бога, Бога Авраама, Ісака і Якова, що вивів євреїв з Єгипту, з любові до нас послав на смерть Свого Сина і воскресив Його з мертвих. У своїй короткозорості ми сконцентровуємося лише на тому, чого хочемо від Бога зараз, і випускаємо з уваги усе, що Він вже зробив для нас.

Біблія вказує також і на майбутнє. Пророки кажуть усім, хто зазнав крах – євреям у Вавилонському полоні, християнам, що переслідуються владою Риму, Ірану, Південної Африки чи Албанії та іншим, – про прийдешнє царство світу, справедливості, щастя і закликають нас жити у світлі майбутнього, яке вони вже можуть уявити. Чи можемо ми жити зараз «неначе» віримо в люблячого, милосердного, всемогутнього Бога, не дивлячись на те, що шори земного часу позбавляють нас тривимірного зору? Пророки стверджують, що історія формується не сьогоденням і минулим, а майбутнім.

Я так багато уваги приділив таємниці часу, оскільки саме в ній сподіваюся знайти розгадку несправедливості. Незважаючи на будь-які наші аргументи, Бог у той або інший момент виглядає несправедливим в очах людини, залежної від часу. Тільки наприкінці часів, коли ми досягнемо «вищого» рівня сприйняття, властивого Богові, і всяке зло буде або прощене, або покаране, зцілиться всяка хвороба, і всесвіт буде відновлений у своїй цілісності – тільки тоді запанує справедливість. І ми дізнаємося, яку роль зіграло зло, яку – гріхопадіння і яку – закон природи в такій «несправедливій» події, як смерть дитини. А доти ми цього не знаємо і можемо лише покластися на Бога, Який знає.

Багато подробиць невідомі нам не тому, що Бог навмисно залишає нас у невіданні, а тому, що це світло недосяжне для нас. Бог єдиним поглядом охоплює всесвіт і знає, чим завершиться історія, а ми, творіння, що існує в часі, маємо в розпорядженні лише одну найбільш примітивну можливість прийти до розуміння – ми повинні чекати, поки настане час. Тільки коли завершиться хід історії, ми усвідомлюємо, яким чином «усе сполучено воєдино для добра». Віра вимагає від нас вірити в те, що набуде для нас сенсу лише заднім числом.

Один мій друг різко заперечував проти такого визначення віри: «Виходить, Бог не несе відповідальності за зло, а усе хороше ви готові приписати Йому». Як не дивно, ця людина права: я вважаю, віра вимагає від нас і цього – вірити в Бога навіть тоді, коли Він не подає ознак Свого існування, як вірив Йов. Потрібно вірити в Його милість, у благо, існуюче поза часом, благо, що ще не увійшло в наш час.

«Ми можемо зустрітися з вічністю в тому відрізку часу, який за нашими мірками дорівнює дню, хвилині, секунді, і ми зіткнемося з тим, що не вимірне відрізками часу. Тому в результаті ми можемо сподіватися звільнитися, нехай не від часу (це не під силу людській природі), але, принаймні, від його тиранії, від лінійності, незначності часу, осідлати цей потік, не дозволяючи йому нести себе, зцілити ту вічно ниючу рану, що нанесла нам мінливість і послідовність подій. Ця рана болить, навіть коли ми щасливі, адже ми так і не звикли до часу і не втомлюємося дивуватися: «Як він виріс», «Як летить час» – ніби цей повсякденний досвід все ще новий для нас. Це звучить так же дивно, начебто риба дивувалася вологості своєї річки. Так, це було б дивно – хіба що риба задумана наземною твариною і колись стане нею». Клайв Л’юїс. Роздуми про Псалми

Попередній запис

Парадокс часу

Концепція часу особливо підкреслює принципову відмінність між точкою зору Бога (вигляд зверху) і нашою. Я вважаю, ця відмінність лежить в ... Читати далі

Наступний запис

Вірити в мороці й тумані

Долина смертної тіні, Джордж Іннесс Один мій знайомий у сутінках вирушив поплавати у великому озері. Він ... Читати далі