Несправедливе життя

Іов, Наталя Кондратова

Книга Скотта Пека «The Road Less Traveled» відкривається короткою, рішучою фразою: «Життя нелегке». Напевно, до цієї ж фрази можна звести і суть Книги Йова – майже з кожної її сторінки (окрім останньої) звучить крик: «Життя несправедливе».

Нині нам також важко змиритися з несправедливістю, як Йову тисячі років тому. Згадаємо звичайнісіньку нашу лайку англійською мовою: «Goddam» – фактично, ми проклинаємо Бога. Ми повторюємо ці слова і перед лицем трагедії, і коли не заводиться машина, програє улюблена футбольна команда або під час пікніка починається дощ – ця божба виражає приховане переконання, що життя має бути кращим, і Бог зобов’язаний краще правити створеним Ним світом.

Світ, який він є, і світ, яким він має бути, – постійна напруга між цими двома світами відкрито проривається в Книзі Йова. Йов і його друзі проводять три довгих, стомливих раунди словесного поєдинку. Вони усі визнають єдині правила: Бог має винагороджувати добрих і карати злих.

Так чому ж Йов, якого усі вважали праведником, зазнає таку сувору кару? Його співрозмовники, переконані в Божій справедливості, відстоюють існуючий устрій світу. «Розміркуй гарненько, – наставляють вони Йова, – Бог не став би заподіювати тобі біль без причини. Напевно, ти таємно скоїв якийсь гріх». Йов, який твердо знає, що нічим не заслужив подібного нещастя, не погоджується з ними. Він відстоює свою невинність.

Але страждання роз’їдає самі основи його віри. «Де ж Бог?» – не розуміє Йов. Він сидить у поросі, оплакуючи своє розбите життя. Він зломлений, він близький до відчаю, Бог «зрадив» його. «Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть!» (21:5) – вигукує Йов.

Він зазнає кризу віри. Бог несправедливий? Поставити таке питання, означає поставити під сумнів усе, у що Йов вірив, але як інакше пояснити те, що відбувається? Йов озирається навколо в пошуках інших випадків несправедливості і переконується, що часом погані люди процвітають, і їх зовсім не наздоганяє кара, як він хотів би думати, тоді як інші богобоязливі праведники страждають. А скільки людей живе привільно і щасливо, навіть не згадуючи про Бога! Йов не в змозі охопити це. «І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє» (21:6).

Книга Йова здається нам такою сучасною, бо ми теж не в змозі осягнути усе це. Крик Йова про несправедливий устрій світу підхоплений нашим змученим стражданням століттям. Досить забезпечити його слова сучасними ілюстраціями: безневинні, голодуючі діти країн третього світу; запроторені до в’язниці священики Південної Африки; християнські правителі, що гинуть у розквіті сил; фантастичні, непристойні бариші мафіозі і ведучих огидливих шоу, що порушили усі Божі закони; мільйони європейців, що живуть у достатку і благополуччі і зовсім не думають про Бога. Крик Йова не замовкає, він стає голоснішим, пронизливішим. Цей світ несправедливий! І ми все ще вимагаємо, щоб всемогутній люблячий Господь дотримував якісь правила. Чому Він цього не робить?

Як змиритися з несправедливістю?

Кожній людині рано чи пізно доводиться зіткнутися із загадкою, перед якою трепетав Йов. Невже Бог несправедливий?

Дружина Йова запропонувала йому простий вихід: «Прокляни Бога і помреш!» (2:9). Для чого чіплятися за сентиментальну мрію про люблячого Бога, коли усе життя суперечить твоїй вірі? А в нашому столітті, столітті Йова, скільком людям довелося послухатися поради дружини Йова! Деякі єврейські письменники, такі як Йеді Козінські і Елі Візель, вступали в життя, палко вірячи в Бога, але їх віра випарувалася в газовій камері холокосту. Вони на власні очі бачили один з найбільших злочинів історії і дійшли висновку, що Бога немає і бути не може. (Та все ж проривається інстинктивне почуття: Козінські і Візель говорять про Бога з обуренням, немов і для них здається, що Він їх зрадив. Вони забувають про першоджерело нашої потреби в справедливості. Звідки ми взагалі узяли, що світ має бути влаштований краще?)

Але інші люди, так же гостро усвідомлюючи вади цього світу, не наважуються заперечувати існування Бога. Вони пропонують іншу версію: Бог знає, що земне життя несправедливе, але не може його виправити. Рабин Гарольд Кушнер висуває цю теорію у своєму бестселері «Коли з хорошою людиною трапляється біда». Спостерігаючи, як його син помирає від тяжкої хвороби, Кушнер дійшов висновку, що «навіть Богові нелегко стримувати хаос». На його думку, «Господь – Бог справедливості, але не всемогутності».

Рабі Кушнер вважає, що Бог так же розчарований і розлючений недоліками нашої планети, як і усі ми, але Він нічого не може змінити. Мільйонів читачів утішив цей образ Бога, жалісливого, хоча і безсилого. Не знаю, чесно кажучи, як ці люди розуміють завершальні розділи Йова, це Боже «самовиправдання». Мало де в Біблії так ясно говориться про Божу всемогутність. Якщо Бог слабкий, чому Він вибрав такий невдалий момент – якраз коли Його могутність поставлена під сумнів – щоб затвердити Своє всевладдя? (У відповідь Кушнеру Елі Візель заявив: «Якщо Бог такий слабкий, нехай піде у відставку, щоб справою зайнялися професіонали»).

Третя група людей взагалі уникає проблеми несправедливості – вони вважають за краще думати про майбутнє, коли справедливість сама собою пошириться на весь світ. Несправедливість скороминуща, твердять вони. Індуїсти розробили концепцію карми і з математичною точністю розрахували, що душі знадобиться 6 800 000 перевтілень, щоб досягти досконалої справедливості. Пройшовши увесь цей цикл, людина отримає рівно стільки страждань і радощів, скільки вона заслуговує.

Є і четвертий варіант – наглухо заперечувати саму проблему і наполягати, що світ цілком хороший. Ці люди, подібно до співрозмовників Йова, стверджують, що світ функціонує згідно з розумними і строго визначеними правилами: хороші люди досягають успіху, а біди випадають на долю поганих. Подібне переконання постійно звучить у релігійних телепередачах – то один, то другий проповідник обіцяє здоров’я і процвітання кожному, хто просить про них з вірою.

Зрозуміло, як приємно нам слухати такі щедрі обіцянки, але вони розходяться з фактами. Як примирити з вірою в справедливість життя муки немовлят, що заразилися СНІДОМ в утробі матері або список мучеників з книги Фокса? (Серед ранніх християн користувався популярністю апокриф про якусь Феклу, ученицю апостола Павла. Її віра нібито відвертала від святої усі напасті: дикі тварини відмовлялися терзати її, чоловіки, що мали намір завдати їй шкоди, несподівано зупинялися. Коли кати намірилися спалити мученицю, дощ і град, що раптом розпочалися, погасили багаття. Багатьом ця книга подобалася, але варто заглянути в інші хроніки церковної історії, хоч би в «Книгу мучеників» Фокса, щоб зрозуміти, чому легенда про Феклу визнана апокрифом.) Як би я хотів сказати Мег Вудсон: «Світ влаштований справедливо, і якщо ти старанно молитимешся, твоя дочка не помре». Але я не міг цього сказати, як не можу тепер заявити: «Бог забрав у тебе Пегі, бо ти щось зробила не так». Книга Йова представляє нам обидві точки зору, які Бог, врешті-решт, відкидає.

Потрібен неймовірний стрибок віри, щоб стверджувати, ніби життя цілком справедливе. Зазвичай християни все-таки не заперечують безумовно несправедливість життя, а затушовують її. Вони, як і співрозмовники Йова, шукають причину, щоб пояснити зло і страждання.

  • «Бог дає тобі урок. Ти б радів, а не горював – тепер ти можеш спертися на Нього у вірі».
  • «Подумай, скільки благ у тебе ще залишилося. В усякому разі, ти живий. Чи ти з тих, хто вірить тільки поки усе гаразд?»
  • «Ти проходиш суворе тренування, щоб наростити міцні м’язи для зростання у вірі. Не бійся, Бог не стане випробовувати тебе понад міру твоїх сил».
  • «Нічого так голосно скаржитися! Треба використовувати цю можливість, щоб продемонструвати свою віру невіруючим!»
  • «Завжди знайдеться хтось, кому ще гірше. Треба дякувати Богові в будь-яких обставинах».

Друзі Йова прорікали усі ці мудрі повчання, і в кожному з них міститься певний елемент істини, проте Книга Йова з усією очевидністю демонструє, що «корисні поради» зовсім не вирішують проблему людини, яка страждає, – ці ліки непридатні або, в усякому разі, не до часу.

Нарешті, є ще один спосіб обговорити несправедливий устрій світу. Вислухавши усі варіанти, Йов приходить до висновку (я вже пропонував звести до нього увесь зміст Книги Йова): «Життя несправедливе!» Для Йова це швидше інстинктивна реакція, ніж життєва філософія, і те ж саме відчуває кожна людина, коли її уразить нежданий удар. «Чому це сталося зі мною? – повторюємо ми. – За що?»

Попередній запис

Велика зміна

Багатостраждальний Іов, Роберт Ляйнвебер Християнська історія людства уміщається між першим розділом Буття і останнім розділом Об’явлення, ... Читати далі

Наступний запис

Сучасний Йов

Працюючи над цією книгою, я намагався познайомитися і поговорити з людьми, які відчували, що Бог їх зрадив. Я хотів бачити ... Читати далі