Наша вигода

Проте усі ці прекрасні титули – Боже знаряддя, вінець творіння – відбивають точку зору Бога, для нас ці «вигоди» недоступні. Які збитки і прибутки від Божого плану для нас, хто живе на Землі? Ми як і раніше мешкаємо у світі, що несе прокляття болю, трагедії, розчарування. Той процес, який я описав як зближення, – від хмари над горою Сінай до фізичного вигляду Ісуса і до Духа, що мешкає усередині нас, – може, як це не парадоксально, сприйматися абсолютно інакше: як усунення Бога від безпосередньої участі в нашому житті.

Багато людей зітхають за «старим добрим часом», коли Господь наочніше і явно спілкувався з людьми. Старий Заповіт викладає навіть контракт, підписаний Богом з людьми, – на певних умовах Він гарантував їм фізичну безпеку і процвітання. Новий Заповіт не дає подібних обіцянок. При переході від видимої Божої присутності в пустелі до невидимого перебування Святого Духа дещо втрачається – ми втрачаємо ясний, неспростовний доказ Божого буття. Нині Бог вже не висить у нас над головою у вигляді хмари, і це видовище не може вселити нам упевненість. Для деяких людей – наприклад, для Ричарда – це дійсно велика втрата.

Бог покладається на Свою Церкву, і це означає, що розчарування в Богу стане загальним і постійним. У колишні часи, коли євреям треба було з’ясувати Божу волю відносно того чи іншого військового маневру або відносно того, яку деревину їм слід використовувати для святилища, первосвященик умів знаходити правильну відповідь. Нині тільки в США є 1275 сект, а це означає, що в церкві немає згоди навіть відносно найфундаментальніших Божих рис. Змішані, розсіяні голоси сучасного християнства – частина тієї ціни, яку ми платимо за те, що живемо зараз, а не поневіряємося разом з євреями пустелею, не йдемо разом з учнями услід за Христом.

Так у чому ж наша перевага? Новий Заповіт усіма силами намагається вказати на наш величезний виграш, особливо виділяють цю тему Послання до Євреїв, Римлян і Галатів. Так і бачиш, як апостол Павло обурено відкидає питання «у чому ж наш виграш?»

«Ви що, з глузду з’їхали? Що ми набули? Перечитайте Левит, Числа, Второзаконня – тоді і поговоримо. Це, по-вашому, «добрі старі днини»? Хто захоче так жити? Ви готові щодня мучитися сумнівами про свою посмертну долю? Ви хочете цілий день ходити і озиратися, як би не порушити якісь правила? Ви готові звершувати складні обряди, приносити в жертву тварин, щоб лише один з вас – виряджений в якісь дивні вбрання первосвященик – наважився наблизитися до Бога? Я півжиття присвятив дотриманню усіх цих вимог, можете повірити мені на слово. Різниця між Законом і Життям така ж велика, як між смертю і життям, між рабством і свободою, між дитинством і зрілістю. Хіба хтось побажає знову впасти в дитинство?»

Сам Павло каже, що шлях Старого Заповіту – це «служіння смерті, вирізане на каменях буквами» (2Кор. 3:7), «виховником був до Христа» (Гал. 3:24). Хіба ми хочемо усе життя провести в дитячому садку? «Не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минаєГосподь же то Дух, а де Дух Господній, там воля» (2Кор. 3:13,17).

Божий задум піддає ризику обидві сторони. Ми повинні поставити на карту свою незалежність, слідуючи за невидимим Господом, Який вимагає від нас віри і послуху; Бог ризикує тим, що ми, подібно до ізраїльтян, так і не станемо дорослими, тобто не навчимося любити Його. Мабуть, Він вважає, що гра того варта.

Трійця голосів

Уявимо собі Божий задум як три голоси: перший Голос, що звучав голосно і грізно, мав свої переваги – коли цей Голос чувся з вершини гори Сінай, що хиталася, коли полум’я зійшло на жертовник на горі Кармел, ніхто не міг заперечувати Його всемогутність. Та все ж, ті, хто навіть чув цей Голос і убоявся Його – ізраїльтяни, що були присутніми біля гори Сінай, і ті, хто був на горі Кармел, – швидко звикли нехтувати ним. Сама гучність цього голосу заважала сприйняттю. Мало хто спеціально налаштовувався на цей Голос, ще менше було людей, що зберігали Йому вірність, навіть коли Він замовкав.

І от з народженням Ісуса Голос змінюється, Слово стало тілом. Декілька десятиліть Голос Божий звучав інтонаціями, акцентом, сільським говором єврея з палестинської глибинки. То був звичайний людський голос, не голосніший за інших – хоча Він говорив як той, хто має владу, але не спонукав людей до втечі. З Ісусом можна було сперечатися, можна було навіть убити Його.

Після вознесіння Ісуса, Голос знову змінився. У П’ятидесятницю язики полум’я зійшли на вірних, і виникла Церква, тіло Христове. Цей Голос близький до нас, як власне дихання, ледве розрізнимий, немов шепіт. Цей Голос слабкіший за інших, Ним найлегше нехтувати. Біблія каже, що Дух можна ранити, можна загасити – спробував би хто загасити вогняний кущ Мойсея або камінь гори Сінай! Але, у той же час, Дух говорить з нами найбільш задушевним голосом. У моменти слабкості, коли ми не відаємо, про що молитися, Дух клопоче за нас зітханнями невимовними – це перші стогони пологів, що сигналізують про появу на світ нового творіння.

Дух не усуне наше розчарування в Богу. Визначення Духа – Заступник, Помічник, Радник, Утішитель – нагадують, що проблема ще не здолана, проте Він – «запорука», що гарантує нам майбутнє. Так говорить Павло, вживаючи земну метафору, запозичену зі сфери комерції. Дух нагадує нам, що всяке розчарування тимчасове, воно – лише приготування до вічного життя в Господові. Бог відновив духовний зв’язок як початок відродження неба і землі.

Двічі Новий Заповіт порівнює стан людини, що сповнилася Духом, із сп’янінням. І той і другий стан змінює наш погляд на земні випробування. Але між ними є і суттєва різниця: багато людей починають пити, ховаючи у вині прикрощі, невлаштованість, хворобу, особисті трагедії, але рано чи пізно п’яниця опритомніє від фантазії, викликаної спиртним, і повернеться до реальності, що ніскільки не змінилася, а Дух шепоче нам про нову реальність, про найістиннішу з фантазій, в якій ми дійдемо до тями задля життя вічного.

Попередній запис

Біблійний сюжет

Якби хоч ненадовго ми могли забути, що «знаємо» про Біблію, і прочитати цю величезну книгу просто як єдине оповідання, то ... Читати далі

Наступний запис

Розрив

Якось увечері, сидячи в кабінеті, я почав накидати план наступної частини цієї книги. Передбачалося, що в ній я підведу підсумки ... Читати далі