«Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати» (Мф. 23:23), – викривав Спаситель книжників і фарисеїв за те, що вони «залишивши заповідь Божу», дотримуються «передання людського» (Мк. 7:8). Передання, яке можливо не суперечить Біблії, проте підміняє собою більш важливі, набагато значущі речі.
З тих часів у людських стосунках змінилося не так вже багато: сучасні люди часто-густо продовжують так само підміняти дійсно важливі речі усілякими дрібницями. Не оминула стороною ця сумна «традиція» і середовище вірних, які другорядним речам приділяють надмірно увагу, проте найважливіші речі досить часто залишаються поза їх увагою.
Щоб не вдаватися до зайвих балачок, тим самим не наслідуючи щойно згаданих вірних, відразу перейдемо до суті справи – що є найголовнішим у Церкві Христовій? – Насправді, не що, а Хто – Господь Ісус Христос, а от наші стосунки з Ним мають зводитися на любові. І це не дивно, адже: «Бог є любов» (1Ін. 4:8). При чому на любові ґрунтується весь Божий Закон: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки» (Мф. 22:37-40).
Проте це ще не все, Біблія стверджує, що той, «хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1Ін. 4:8), а любов, згідно Біблії, це не почуття, а дія, точніше сукупність дій, які визначають наш шлях у житті, тобто куди ми прямуємо: до життя вічного, чи до погибелі. На доказ цього твердження можна навести чимало біблійних цитат, як наприклад:
- «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:34,35)
- «Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас» (1Ін. 4:12).
- «Бо це є любов до Бога, щоб ми дотримувалися заповідей Його; і заповіді Його не тяжкі» (1Ін. 5:3)
- «Хто каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить? І ми маємо від Нього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого» (1Ін. 4:20,21).
Кожен з нас буде судимий на Остаточному Божому суді згідно справ любові, які ми чинили або не чинили відносно ближніх (див. Мф. 25:31-46).
Навіть різноманітні духовні дарування та справи милосердя не мають для нашої посмертної долі великої користі, якщо вони не чинилися, не мали в собі любові: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо. І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи» (1Кор. 13:2,3).
Загалом, можна було далі вправлятися в пошуку біблійних цитат присвячених любові до Бога та ближніх, цитат, які і так багатьом добре знайомі. От тільки виконуємо, чи послуговуємося цими «добре знайомими» цитатами у своєму житті, адже Біблія закликає нас бути «виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22)? – А на це запитання доводиться давати відповідь кожному з нас мало не щодня.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Передусім – любов
Ваш коментар:
