Не зректися Бога

Павло і Сила в темниці

В Одкровенні, як ви пам’ятаєте, сказано, що Церква завершить своє земне існування – у крові. Кров’ю Вона була створена, і кров’ю – припиниться. Тільки подумайте: кров’ю! Скільки в Церкви мучеників! Скільки людських жертв, гонінь, мук – величезна кількість святих пролила свою кров за Христа і тепер виблискують білими ризами біля Престолу, вихваляючи Його з пальмовими гілками в руках, про що також каже нам Одкровення.

І в останні часи на Церкву чекає безліч труднощів, але на допомогу християнам прийде їх любов до Бога і стикання з Ним у молитві. Багато святих кажуть, що підготовка до останніх часів – це не наші знання про те, що буде, як буде і коли. Важливо не це, важливе інше: щоб бути готовим до випробувань, треба зібрати в сховищі своєї душі благодать, милість, благословення і відчуття Христові. Тоді – витримаєш.

Без любові до Бога нічого не вийде. Інакше заради кого ми жертвуватимемо своїм життям, коли прийдуть останні часи? Кого сповідуватимемо? Бога, Якого вже зараз не любимо? Просто так знати про останні часи, чекати їх – у цьому немає жодного сенсу, якщо при цьому не любити Христа. Не буде нам у цьому жодної користі, нічим ми собі тут не допоможемо.

Але якщо ти любиш Господа, то навіть якщо нічого не знаєш про останні дні – у цьому немає нічого страшного. Бо і тоді, як сьогодні, ти житимеш з любов’ю до Нього, а це – найголовніше. Незалежно від того, що відбувається навколо. Твоє ставлення до Бога, твоя любов, живий зв’язок з Ним – щоб ти міг по-справжньому любити Його і сповідувати ім’я Боже, знаючи, про Кого йде мова. Не пускатися в теоретичні міркування по книгах, а, знаючи живого Бога, не відректися від Нього, коли настане година.

«Відречися від Христа!» – «Ні, бо я Його знаю! І не можу відректися від Того, Кого бачу перед собою». Пригадуєте, коли апостолів вели в темницю, їм веліли мовчати? Але як вони могли мовчати і не говорити про те, що бачили на власні очі? Як могли не розповідати про те, що особисто пережили і відчули? Тому важливо розуміти вже зараз, чи знаєш ти Господа по-справжньому, чи бачиш, чи відчуваєш Його.

А як цього досягти? Як досягти такого досвідченого переживання? Тільки щоденним особистим зусиллям. І завдяки цьому зусиллю, завдяки щоденному подвигу, коли ти, являючи собою Христа, з’єднуєшся з Ним тілом і кров’ю, – Бог стає твоїм особистим досвідом.

Якщо щодня проводити в подвигу, починаєш переконуватися в тому, що Господь – живий, дуже живий, що це справжня Особа. Він – Той, Кого ти бачиш, про Кого говориш, до Кого торкаєшся, Кого цілуєш, Кому служиш і поклоняєшся. І Він торкається до тебе, цілує і любить тебе.

Дехто з нас дійсно здійснює усе це – боротьбу і подвиг в ім’я Христове. І сьогодні це можливо – жити Ним і бути готовими до усього, що Він пошле. Отже не треба постійно гадати про те, якими будуть останні часи. Треба запитати себе: «Чи люблю я Христа?» Бо тут немає жодної теорії.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)

Попередній запис

Очікування кінця світу

Час від часу в медійному просторі лунає думка про черговий кінець світу. Дехто ставиться до цього скептично, дехто, навпаки, серйозно, ... Читати далі

Наступний запис

Суд і любов

У розмовах про Друге пришестя Христове рідко можна почути одностайність. Стосується це і ознак начебто скорого Пришестя і супутніх подій, ... Читати далі