32:48-52 – Наказ зійти на гору Нево
Господь наказує Мойсеєві зійти на гору Нево (32:49), вершина якої називається Пісґа (3:27). Мойсей мусить там померти через свій гріх, так і не ввійшовши до Обіцяної Землі (вв. 50-52; див. Чис. 20:1-13, але пор. Втор. 3:26). Стосовно смерти Аарона див. Чис. 20:27-29.
33:1-29 – Благословення Мойсея
Зазвичай перед смертю батько наділяє своїх синів і доньок благословенням (див. Бут. 27:27-29; 49:1-28). Отак і Мойсей благословляє кожне покоління (33:1-29). Благословення починається з хвали Господові, Який прийшов зі Сінаю (не з «Хориву»: походження цієї пісні не є девтерономістичним) поруч зі Сеїром (Едомом! Пор. стародавню пісню в Суд. 5:4) і Параном як воїн (в. 2; див. коментар до 1:2). Стосовно «Єшуруна» (в. 5) пор. 32:15. Завершення пісні відповідає цьому вступу: «Немає такого, як Бог, Єшуруне!» (в. 26) Там Господь також з’являється як воїн. Статус племен залежить не від їхніх власних зусиль, а від сили Бога.
Благословляють кожне коліно почергово: з південного сходу на захід, а потому на північ – у напрямку, протилежному до руху годинникової стрілки. Сказане в благословенні відображає актуальні тоді ситуацію та статус кожного коліна. Рувимове покоління перебуває на межі загибелі (в. 6), а про Симеонове навіть не згадано. Навіть Юдине покоління переживає критичну ситуацію (в. 7), внаслідок якої воно ізольовано від інших племен. Згідно з переданням П’ятикнижжя, левити берегли слово Господнє, навіть коли їхні сім’ї були не при Массі та біля Меріви (вв. 8-9), а в дикій сінайській пустелі (Вих. 32:26-29). Вони відповідальні перед Господом за віщування шляхом жеребкування («Туммім» і «Урім», в. 8; див. Вих. 28-30, – але цього не зазначено в девтерономістичному законі), за викладання народові Закону та за жертвоприношення (в. 10; див. 10:8; 17:9-11. 18-19). Веніямин постійно мешкає під захистом («плеча» та «зброї») Бога, а саме в Єрусалимі – місці, вибраному з-посеред земель Веніяминових (див. І. Н. 18:28). Йосип є найбільшим коліном Ізраїлевим (вв. 16-17), і його поділено на два покоління: Єфрем і Манасію. Вони були взірцевими колінами Північного царства. Стосовно Бога, Який живе «в терновім кущі» (в. 16), див. Вих. 3:2-6. Буйвол (в. 17) – то образ, що має воєнне значення. Далі слідом за записом про покоління Завулона також зазначено покоління Іссахар (вв. 18-19; див. Бут. 30:18-20; 49:13-15). Стосовно зв’язку Завулона зі Середземномор’ям див. Бут. 49:13. Вірш 19 посилається, ймовірно, на гору Тавор і на святилище, що на ній (Суд. 4:6; Ос. 5:1). А територію покоління Ґада в Зайорданні розширив саме Господь (вв. 20-21). Військову силу покоління Дана порівняно з левом, який вишукує собі домашню худобу в Башані (в. 22). Територію покоління Нефталі через її м’який клімат названо раєм, тому тут сказано, що коліно Нефталі сповнено благословення (в. 23). Натомість землі покоління Асира є найбільш родючими в Ізраїлі (вв. 24-25; див. Бут. 49:20).
34:1-12 – Смерть Мойсея
Не зовсім зрозуміло, чому Мойсей повинен був померти, так і не ввійшовши до Обіцяної Землі: через свій власний гріх (Чис. 20,1-13; Втор. 32:51-52) чи через віровідступництво обраного народу (Вих. 3:26). Але так чи так, а Мойсей повинен був померти, щоби ніхто не зміг схилити його на свій бік чи претендувати на заволодіння його авторитетом (34:6). Подібно до цього Ісус повинен був піднестися на небеса, а Дух Святий прийшов до нас і приніс нам Ісусове слово (Ів. 16:5-15; Дії 1:8-9), «бо буква вбиває, а дух оживляє» (2Кор. 3:6).
Відтоді там уже ніколи (якщо не брати до уваги Ісуса Христа) не поставав пророк, схожий на Мойсея, «що знав його Господь обличчя-в-обличчя» (в. 10) і якому розповів усю Тору. Тепер Тору записано у Второзаконні. Мойсей виконав свою роль до кінця.
