Розділ 4 – Мойсеєва промова про об’явлення на горі Хорив

4:1-40 – Мова Мойсея

Словами «тепер, Ізраїлю, послухай» (в. 1) починається повчальна промова, базована на попередній історії. Слова «слухай, Ізраїлю» починають важливе повчання – див. 5:1; 6:4; 9:1; 20:3; 27:9. Ми є людом Божим не через нашу доброчесність, а через вірність нам Бога. Бог любить нас більше, ніж ми любимо Бога. Перш ніж ми щось зробимо, Бог промовляє до нас Своє слово. Єдине, що ми мусимо тепер робити, – це слухати. Якщо ми тільки чуємо Боже слово, то воно нас наповнює. Якщо ми приймаємо його як слово Бога, то воно реалізується в нас самих.

Вступ (вв. 1-8) закликає до покори «постановам та законам». Фраза «постанови й закони» вказує не на два типи закону, але на єдине правило Тори. У в. 8 «постанови й закони» ідентифіковано як «увесь цей закон (ця Тора)». Нам слід коритися не власній праведності, а тільки праведності Господа; пор. зі словами Ісуса: «Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь» (Мр. 7:8; пор. Мр. 7:1-8,14-15,21-23).

Благословення за дотримання Закону Божого є ідеєю, яку теж містить цей мудрий переказ: Пр. 3:1-2; див. також Пр. 2:21-22. Вона походила з того, що Господь сподіяв у Ваал-Пеорі (чи «проти» нього, згідно зі Септуагінтою) (Втор. 4:3-4; пор. з Чис. 25:1-9). Закон проголошено так, аби народ Ізраїлю мав можливість дотримуватися його в Обіцяній Землі (в. 5). Дотримання Закону доводить мудрість народу Ізраїлю, бо Тора репрезентує знання цілого світу. І будь-якої мити, коли ми кличемо його, Господь завжди близько (в. 7), адже Боже слово (див. в. 8), а саме Тора, дуже близько від нас: у наших вустах і в нашому серці (30:11-14).

Вислів «Не додавайте до того… і не зменшайте з того» (в. 2) є характерною ознакою слів, використаних у союзі, але також навчає і належного ставлення до слова Божого (Об. 22:18-19) та є обов’язковим для канону. Безпосередню присутність Господа було доведено на горі Хорив перед людом (в. 10), що там зібрався (зародження Божого люду), щоб укласти союз, змістом якого став Декалог (в. 13). Прихований зміст саморозкриття у вогні є той, що Бог розкрив божественного Себе тільки звучанням слова (в. 12). Ідолопоклонство-бо суворо заборонено (вв. 12,15-24).

Заповідь у вв. 15-24 посилює другу половину першої заповіди (див. 5:8). Поклоніння сонцю, місяцю, зіркам і небесному війську (в. 19) накинули ізраїльтянам великі царі Асирії та Вавилону. Господь дав усе це для поклоніння іншим народам як Божі творіння (в. 19), але «ти», Ізраїлю, народ, який є «власністю» самого Бога (в. 20). Це стає вираженням стосунків між народом Ізраїлю та Господом згідно зі союзом. Господь, Який вивів народ Ізраїлю з Єгипту – зі «залізної печі», жахливого тяжкого випробування (в. 20; див. Єр. 11:4), – це всепоглинний вогонь, ревний Бог (в. 24; див. Декалог у Втор. 5:6,9). І цей Бог-визволитель не терпить нашого віровідступництва через Свою божественну любов до нас.

Якщо Ізраїль забуде союз і розгніває Господа на гнів, то Ізраїль буде вигнано з Обіцяної Землі, подібно до інших народів (вв. 25-28; див. 28:36-57). Небо та земля як творіння вічні засвідчують попередження Господа (в. 26; див. 30:19 і вступ вище). Народ Ізраїлю служив ідолам – отже, він буде змушений і надалі служити божкам (в. 28), але місце для каяття залишається завжди (вв. 29-31; див. 30:1-10). Якщо Ізраїль повернеться до Господа «всім серцем своїм та всією душею своєю» (4:29; 6:5; 10:12; 11:13 та ін.), то знайде Бога. Тема каяття в девтерономістській історії виникає раз у раз (Втор. 30:2; Суд. 3,9; 1Сам. 7:3; 2Цар. 17:13; 23:25 та ін.), адже Господь є милостивий Бог і Він не забуде союзу (пор. в. 24 та див. Вих. 22:27).

Мойсей величає Господа як єдиного Бога (вв. 35,39), Який обрав Собі народ Ізраїлю «сильною рукою, і раменом витягненим» (4:34; 5:15; 7:19 та ін.). Господь попроганяв народи більші та могутніші за народ Ізраїлю (див. 7:1).

4:41-43 – Встановлення Закону для країни

Мойсей виокремлює в Зайорданні три міста, «щоб утікав туди убійник». Облаштування Країни відповідає облаштуванню обраного народу (1:9-18). Таке місто для притулку гарантує, що тому, хто вбиває когось ненавмисне, тут забезпечать чесне правосуддя. У цій землі повинна правити не особиста неприязнь, а справедливість Бога, проявлена в чесному правосудді (див. 19:1-13).

4:44 – Завершення історичного огляду

Ця сентенція стосується не подальшої, а попередньої історії як уроку.

4:45-5:1 – Вступ до постанов і законів

Слово «свідоцтва» (в. 45) означає статті союзу. Щодо «постанов та законів» див. 4:1. Мойсей промовив ці слова «до Ізраїлевих синів при виході їх із Єгипту». Вірші 46-49 підсумовують глави 1-3.

Попередній запис

Розділи 2,3 – Подорож від Хориву до східного берега Йордану (закінчення)

2:1-23 – Від гори Сеїр до Моаву Народ Ізраїлю відступив до пустелі та до підніжжя гори Сеїр, як велів Господь ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 5 – Оприлюднення Декалогу

5:1-5 – Вступ Декалог утворює статті першого союзу (див. 4:45), що його уклали на горі Хорив Господь і народ Ізраїлю ... Читати далі