42:1-46:34 – Йосипові брати в Єгипті, примирення, переселення Якової родини в Єгипет

42:1-38 – Перша подорож братів до Єгипту

На деякий час увага зміщується від Йосипа до родини Якова. Подібно до того, як голод колись повів Авраама до Єгипту, тепер голод веде Йосипових братів. Сцена їх першої зустрічі з великим єгипетським візиром, який виявив мудрість та уміння керувати, сповнюється поганими передчуттями, коли Йосип впізнає їх та вирішує перевірити. Головна напруга драми полягає в тому, що вони й не здогадуються про те, що він знає про них. Йосип повністю перейняв єгипетський одяг та манери, його поведінка нічим не виказує його єврейського походження. Натомість страх заважає їм здогадатись про правду. У 41:45 ми вже дізнались, що Йосип прийняв єгипетське ймення, і коли в 41:51 він обирає ім’я Манасія для свого первістка, це можна тлумачити як те, що своє минуле в Ханаані він залишив позаду. Геній оповідача полягає в тому, що на кожному кроці ми усвідомлюємо, що Йосип насправді нічого не забув і глибоко в душі дуже сумує за своєю родиною, незважаючи на все, що йому заподіяно.

Рувим знову постає людиною співчутливою, відчуваючи провину за продаж Йосипа в рабство та виражаючи батькове горе. Тож Йосип пом’якшує свою перевірку та залишає заручником лише Симеона, другого старшого брата, пожалівши Рувима за його намагання звільнити Йосипа. Інших він відпускає додому. Додатковою вимогою було приведення до Єгипту Веніямина, який залишився вдома – це справжня перевірка. Чи вчинять так само погано з другим сином Рахілі як вчинили з Йосипом? Глава закінчується на тому, що Яків дізнається про все, проте відмовляється виконати вимогу, і це додає драматичної напруги. Дивно, однак ніхто, здається, не переймається тим, що Симеон залишається ув’язненим.

43:1-34 – Друга подорож до Єгипту

У цій новій сцені Юда знову з’являється як представник своїх братів перед Яковом. Глави 43-45 можуть відображати версію J цієї історії. Ніхто, здається, й не усвідомлює, що Симеон перебуває у в’язниці, а єдиною причиною повернення до Єгипту є лютий голод. Сам Яків у цій сцені також виявляє свою звичну лукавість, задумуючи подарунками здобути ласку візира, як одного разу він вчинив зі своїм братом Ісавом. Подальша непроста зустріч у палаці Йосипа свідчить про над звичайну майстерність оповідача. Кожен рух викликає в братів переляк, вони думають, що Йосип щось приховує від них, аби лише заманити їх у пастку. Сцена, в якій Йосип вперше бачить свого молодшого брата, надзвичайно промовиста. Зрештою, пильність братів присипляє думка, що з якихось причин правитель прихильний до них через Веніямина.

44:1-34 – Фінальна перевірка

Аби показати наскільки великим є їх покаяння, вони мусять пройти останню перевірку. Дотепер брати були абсолютно певні, що їх випробування є покаранням за зло, заподіяне Йосипові. Усе це відомо Йосипу, але він прагне побачити як вони ставитимуться до Веніямина, ще одного любленого сина, якщо той отримає особливу увагу. Чи ревнощі знову переможуть здоровий глузд? Чи скористаються вони можливістю залишити хлопця, якщо цей жорстокий правитель звільнить їх за це? Сама перевірка включає високу ціну. Крадіжка – це одне, а от брати офіційний кубок пророкування, з яким правитель повинен радитись щодо волі богів, – зовсім інше. Відповідний вирок у цьому випадку – смерть. Єгипетський підручний Йосипа наполягає, що правитель повинен бути милостивим й просто зробити винного рабом. Ця обіцянка була б прекрасною нагодою позбутися Веніямина, так само як брати заспокоїли своє сумління тим, що замість убити, продали Йосипа в рабство. Скидається на те, що в цій драмі слузі відведена роль Божого тлумача. Тут, як у 43:23, він виражає Боже милосердя. яке направляє Йосипа в його діяннях. І знову за братів виступає Юда. Сама тривалість його промови в 18-34 свідчить про її важливість. У цій промові у зворушливій манері викладено любов Юди та братів до Веніямина та їхнього батька. Юда жодним чином не виказує каяття чи жалю за їхнє ставлення до Йосипа, проте зізнання уже частково зробив Рувим у його вимогах до братів у 42:21-22. Щиросердність Юди не викликає сумніву, оскільки замість Веніямина він сам зголошується стати рабом.

45:1-28 – Примирення Йосипа з братами

Покірне прохання Юди переконує, що серця братів пом’якшали і Йосип більше не може стримувати бажання помиритись із ними. Початкова сцена описує зворушливий момент, що зненацька заскочив братів. Йосип робить наступний крок, розкриваючи правду про все, що сталося із ними як родиною від самого початку кризи, описаної в 37:1. Вірші 4-8 виділено як центральну богословську точку зору усього циклу Йосипа. Йосип мовить як пророк, даючи пророкування звільнення: «Не завдавайте собі жалю!» Далі він описує прихований план Бога, який реалізовувався на кожному етапі: виявляючи милосердя до Йосипа в його важких випробуваннях, у доправленні братів до Єгипту, у владарюванні в Єгипті – усе для того, аби зберегти їхні життя та дотриматись обіцянки.

Дія різко переходить знову до Якова. Йосип дає детальні розпорядження, щоби запросити Якова жити в Єгипті, й фараон у своєму царському стилі їх затверджує. Майже церемоніяльний почт повертається в Ханаан, щоби принести старому патріярху добру звістку. Якова доводиться переконувати, але його згода остаточна та доленосна. Як колись Авраам, він повірив і перевіз свою родину до Єгипту.

Земля Ґошен лежить у східній дельті Нілу, поблизу Ханаану, й фараон часто дозволяв семітським групам жити на її околицях у часи голоду. Натяк, що палац Йосипа міг розташовуватись поблизу цієї території, знаходимо у вірші 10, він може відображати ранній гіксоський переказ, оскільки їхня столиця розташовувалася в регіоні дельти в Аварісі. Це, ймовірно, означає, що обов’язок збирати та розподіляти зерно змусив Йосипа бути ближче до головного зернового району країни.

46:1-34 – Тріюмфальне входження Якова в Єгипет

Увага знову зосереджується на Якові. Після довгих років перерви Бог знову безпосередньо говорить з ним через видіння і не тільки підтверджує Свій задум щодо переїзду Якова з родиною до Єгипту, а й передрікає, що одного дня вони все ж повернуться на батьківщину. Це редакторська вставка щодо подальших подій, про які мова в П’ятикнижжі. У віршах 8-27 тріюмфальна подорож переривається дещо педантичною спробою перерахувати дітей та онуків Якова, яких має бути сімдесят. Це може бути дещо штучною спробою підігнати кількість до зазначеної у Вих. 1:5, точне ж число підрахувати досить важко. Читайте також Втор. 10:22 щодо числа сімдесят.

Короткий підсумок подорожі до Єгипту наведений у віршах 28-34, де йдеться про зустріч Якова з Йосипом, його улюбленим сином. Йосип же надає своїй родині вказівки не розповідати фараонові, що вони – вівчарі, а назватися скотарями. Причина цього дивного наказу не зовсім зрозуміла, адже вони починають нехтувати наказом одразу по зустрічі з фараоном у 47:3. Можливо, відповідь криється в грі слів, що полягає в подібности між назвою роду занять «пастухи» та ненависною для єгиптян назвою гіксоських тиранів, яка означає «кочові пастухи» чи «чужоземці».

Попередній запис

39:1-41:57 – Ув’язнення Йосипа та служба у фараона

39:1-23 – Йосип та жінка Потіфара Рабство було долею Йосипа, проте автори наголошують, що Божа опіка працює за лаштунками, зазначаючи ... Читати далі

Наступний запис

47:1-50:26 – Яків та Йосип в Єгипті, їх останні дні

47:1-31 – Яків та Йосип разом в Єгипті Ця глава слугує своєрідним підсумком великої пригоди, що розпочалась у главі 37 ... Читати далі