Цей допис хотілося розпочати з питання, яке пролунало в попередньому дописі: «Як ти можеш почувати себе щасливим, усвідомлюючи при цьому, що діти в Африці помирають з голоду?…» І далі автор починає роздумувати над тим, «як ми можемо набути щастя на цій землі, коли навколо нас стільки горя?». Взагалі, правильні думки[1], але деколи варто піти дещо іншим шляхом, а саме: поставити зустрічне запитання: «А як ти сам почуваєш себе зважаючи на те, що діти в Африці, і не тільки в ній, помирають з голоду, а також від численних хвороб, війн та усіляких катаклізмів?». Можемо з 90% впевненістю (тобто в 9 випадках з 10 це припущення буде вірним) заявити, що ваш адресат на це запитання не зможе дати чіткої відповіді.
Так вже склалося, що люди, які реально допомагають голодуючим дітям Африки (чи інших частин світу) щойно згадані питання зазвичай не ставлять. Вони зайняті більш важливою справою, – як можна здогадатися, – допомагають голодуючим дітям Африки (чи інших частин світу). «Максимум», на який вони здатні: закликати інших людей долучитися до їхньої місії. А міркуваннями про те, як можна «почувати себе щасливим, усвідомлюючи при цьому, що діти в Африці помирають з голоду?…», займається дещо інша категорія людей, яких найкраще зобразить наступна історія:
Я ж створив тебе!
На вулиці стояла жебрачка та просила харчів чи грошей на прожиття. Її вбрання було подерте та брудне, а волосся – розпатлане та скуйовджене. Вряди-годи перехожі, зглянувшись на її жалюгідний вигляд, кидали якусь копійчину.
Один заможний чоловік, побачивши цю доволі молоду, але таку опущену жінку, аж оторопів. Ввечері, що б він не робив удома, коли вечеряв чи бавився з дітьми, чи коли відпочивав, – постійно думав про ту жебрачку. Відчуття несправедливості переповнювало його серце. Подумки він звертався до Бога: «Господи, чому дозволяєш такому траплятися? Чому не допоможеш цій бідолашній?» Раптом він почув внутрішній голос, що промовив наче у відповідь: «Я ж створив тебе!» (Браян Кавано)
* *
Подібна ситуація свого часу сталася з відомим по нинішній день американським підприємцем та винахідником Стівом Джобсом. Його часто називають “іконою підприємництва”, а сам він став символом для цілої епохи.
Але як Стів Джобс ставився до релігії? Багато хто знає, що творець Apple був практикуючим буддистом. Але так було не завжди. В офіційній біографії підприємця, написаній відомим американським журналістом Волтером Айзексоном, є цікава розповідь:
“Пол і Клара (прийомні батьки Стіва) не були ревно віруючими людьми, але хотіли дати синові релігійне виховання, і тому в неділі брали його із собою в лютеранську церкву. Але коли Стіву виповнилося тринадцять, він туди ходити перестав. Джобси виписували журнал Lіfe; на обкладинці липневого номера за 1968 рік була фотографія голодуючих африканських дітей. Стів приніс журнал у недільну школу і запитав пастора:
– Якщо я підніму палець, чи дізнається Господь, який саме з пальців я хочу підняти ще до того, як я зроблю це?
Пастор відповів:
– Ну, зрозуміло, Господу все відомо.
Тоді Джобс показав світлину з Lіfe:
– Чи знає Господь про те, що ці діти голодують?
– Стіве, я розумію, що тобі важко в це повірити, але Господь знає і про це.
Тоді Джобс заявив, що не хоче вірити в такого Бога, і ніколи більше не бував у церкві”.
Але в цієї історії є продовження. Бог відповів на це питання: Він допоміг Стіву стати мільярдером. Завдяки цим мільярдам Стів зміг би нагодувати безліч голодних дітей у всьому світі. А як відповів Джобс на цю Божу пропозицію – це приватна справа Стіва, і не нам його судити. Віддамо цей суд Богові.
А на останок хотілося навести одну біблійну пораду: «Радуйтеся з тими, хто радується, i плачте з тими, хто плаче» (Рим. 12:15). Можливо, вона допоможе разом з наведеними історіями комусь визначитися з власним місцем у світі, наповненому несправедливістю та стражданнями.
Редакція сайту
[1] Слід зауважити, якщо б ми в чомусь не погоджувалися з думками автора цієї статті, тоді б не розміщували цю статтю на сайті. На відміну від світських сайтів, де часто вказується, що думка редакції може не співпадати з думкою певного автора (робиться це з метою уникнути відповідальності за розміщений контент), ми такого собі дозволити не можемо, зважаючи на ясне біблійне попередження: «Кожен з нас дасть за себе вiдповiдь Боговi» (Рим. 14:12). І, відповідно, ми несемо відповідальність за весь контент цього сайту. – Редакція
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Піти іншим шляхом
Ваш коментар:
