«Але, якщо можеш, допоможи нам» (Мк. 9:22), – саме з такими словами звернувся до Спасителя батько біснуватого отрока. Майже через 2000 років зі схожими проханнями до Нього звертаються багато наших сучасників, можливо і ми самі. Проте, яка суттєва різниця полягає між нами і нещасним батьком, окрім, звичайно, походження та часів проживання?
Для батька Ісус з Назарету був Учителем, можливо, воскреслим Іоанном Хрестителем, Іллею, Єремією або одним з пророків (див. Мф. 16:14), для нас же Ісус з Назарету – це Господь, Син Божий, Друга Іпостась Пресвятої Трійці. Одним словом, втілений Бог, для Якого «все можливо» (Мк. 10:27). А ми до Нього – якщо можеш…
«Звідки ж у Нього це все? І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє» (Мф. 13:56-58), – певно, ця ситуація, що сталася з Христом у Його рідному Назареті, найкраще підходить для пояснення того факту, чому так багато наш молитов і прохань залишаються без ствердної відповіді з Божого боку – ми просто сумніваємося в Божих можливостях А якщо сумніваєшся, то марно щось просити в Бога: «Хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває. Нехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа» (Як. 1:6,7). А відбувається все це через брак віри.
Для багатьох людей віра – це просто факт визнання сутнісного Творця, не більше того. Проте в біблійному розумінні, віра – це стосунки з Богом, при чому надзвичайно близькі, які в ідеалі мають розвиватися протягом усього життя певної людини і плавно перетікати у вічність. Стосунки ці можуть набувати різноманітних форм, проте їх неможливо уявити без постійної молитви, вивчення Біблії та дотримання заповідей Божих. Проте, це в ідеалі, який насправді цілком досяжний, аби бажання було. А от бажання мати такі стосунки з Богом мало хто виявляє…
Доволі часто бажання близькості з Богом зникає через гріхи: «Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі» (Ін. 3:19-21).
Не менш часто відлякує людей від спілкування з Богом негативний приклад, який явили їм люди, що так чи інакше асоціюються з Церквою: не тільки служителі, але і пересічні вірні, в яких піднесенні слова часто-густо не збігаються з їх мерзенними вчинками.
Але, напевно, основна причина, чому люди не хочуть мати тісних взаємин з Господом – це байдужість, яку часто виправдовують якимись поважними «причинами»: браком часу, здоров’я, метушнею (житейськими справами, які неможливо всі переробити), забудькуватістю і т. ін. Усім тим, що відходить на другий план, коли в нас виникає нагальна потреба в Господі, до Якого багато-хто за звичкою звертається: «Але, якщо можеш, допоможи нам…»
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Але, якщо можеш…
Ваш коментар: