Несправедливість, що коїться у світі, бентежить багатьох людей, особливо, коли вона стосується особисто їх або ж їх близьких. Декого може просто обурювати сам факт несправедливості, навіть у тому випадку, якщо особисто їх це ніяк не стосується, що загалом похвально. Одним словом, несправедливість мало кого залишає байдужим, дехто навіть задається питанням: А куди дивиться Бог, коли стільки зла та несправедливості коїться у світі?
І от тут, зазвичай, люди діляться на два табори: одні починають допитуватися, чому Господь допускає стільки несправедливості у світі, чи взагалі її допускає, якщо в Біблії про Нього сказано, що Він «щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий» (Пс. 85:15), другі ж починають звинувачувати Бога в байдужості, слабкості, несправедливості і ще багато в чому, і в підсумку дехто навіть відкидає сам факт існування благого Творця. Звісно, є третя група, можливо, найчисельніша, яким взагалі це питання байдуже, проте вони самі викреслили себе з полеміки, тому на них не варто взагалі приділяти уваги.
Отже, у нас залишилося, умовно кажучи, дві групи людей, які цікавляться питанням: Куди дивиться Бог, коли у світі стільки зла і справедливості? Або ж, дещо перефразувавши, чи є діло Богові до нас? Відразу можемо заспокоїти, відповівши ствердно: Так, Богові ми не байдужі, і через це Син Божий, Господь Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб «усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3:16,17).
Але якщо ми Йому не байдужі, тоді чому Господь допускає стільки зла і несправедливості у світі? – Він допускає це все лише до певної пори, бо «довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (2Пет. 3:9). А робить це Господь через те, що «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1Тим. 2:4). А істина полягає в тому, що «Бог є любов. Любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми жили через Нього» (1Ін. 4:8,9). Звучить для чийогось вуха, можливо, надміру піднесено, проте це є щирою правдою.
Але в усіх цих наведених біблійних істинах присутній один суттєвий момент, який багато-хто пропускає повз власну увагу – вони стосуються кожного. Бо «немає праведного ні одного;… тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:10,23). А цей момент багатьом не до вподоби, бо більшість людей вважають себе цілком пристойними людьми, принаймні, не такими «як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники» (Лк. 18:11). І таке ставлення цілком зрозуміле, адже якщо вони погодяться із судженням, що вони грішні, що вони теж несуть тягар відповідальності за зло і несправедливість, що кояться у світі, то тут питання звернене спочатку до Бога прийдеться переадресовувати на власну адресу. А це насправді багатьом не під силу, адже для них набагато легше звинувачувати в чомусь Бога, ніж задуматися над власним життям і над тим, що самі собі дозволяємо коїти у світі.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Куди дивиться Бог?
Ваш коментар:
