2:5-25 – Особливе створення людей

1) Стиль 2-3 глав цілковито відрізняється від стилю глави 1. У них використано термін «Бог Ягве» там, де перша глава використовує просто «Бог». Друга історія створення світу вже не така літургійна, менш урочиста і не так фахово скомпонована, натомість вона проявляє більшу безпосередність, близькість та не позбавлена значного числа антропоморфізмів (Бог думає уголос або прямо звертається до людської пари). Коротко кажучи, вона походить від старішого джерела й у ній більш прямо показано зосередження на первісному місці людини в Божому плані усіх речей. Можна виокремити два епізоди: створення чоловіка (2:4-17), за ним відбувається створення жінки (2:18-25). Хоча це оповідання раніше, але воно прекрасно вписується в проблематику першої глави, тобто що люди проявляють свою гідність як образ Бога, коли панують над світом і мають вільну волю в прийнятті рішень.

2) Перший чоловік (2:4-17). У вірші 4б, який розпочинає другу розповідь про сотворення людини, впадає в око факт, що на противагу до 4а, який завершує першу розповідь, у ньому йдеться не про «небо та землю», а навпаки – про «землю й небо». Цей риторичний прийом вжито для того щоби наголосити на новому вихідному пункті, зберігаючи тяглість основної теми – походження людини. Земля – «суха», еквівалент з першої глави «пуста та порожня», але вода починає підійматись з її надр. Це не просто собі «глибини», але первісні води (споріднене з вавилонською ідеєю про космічні води глибин – слово однакове у вавилонській та єврейській ‘ed/еdu). Цю «воду життя» буде перемішано з порохом землі та Божим подихом, й вони стануть людиною. Відтак Бог поміщає першого чоловіка в саду на сході (знову використано вавилонське слово еdіnu, що означає «щедро наводнена долина»). Це місце щедро зволожують найбільші ріки світу. Їх слушно було б локалізувати в районі Перської затоки, ніж вважати, що вони оперізують цілу землю, або в Єгипті чи десь ще. Таким чином «Куш-край»[1] у 2:13 належить не до Етіопії (як в Єз. 29:10), а до Каситської Вавилонії в східній Месопотамії. У саду тому є багато дерев, та два мають назви «дерево життя» й «дерево Пізнання добра і зла» (2:9). Оскільки ці дерева, здається, відіграють однакову роль (див. 2:17 та 3:22), і дерево, з якого пара їсть у наступній історії не визначено прямо, то обидва є різновидами одного й того ж дерева, що символізують разом, що послух Божих наказів і означає життя. По всій Біблії смерть вважається природним станом людей, проте тут продовження життя пов’язане із послухом. Коли люди проявили непослух щодо Бога, дерево життя стало для них недоступним.

Перша оповідь про Адама також тісно прив’язує його до землі (в єврейській мові існує гра слів між ‘аdаm «чоловік» чи «людство» і ‘аdаmаh «земля»), на якій він процвітатиме, якщо буде слухняним. Оскільки вода життя та дерево життя у вавилонських мітах пов’язані з царською відповідальністю, то, можливо, людям відведено царську роль, за якою вони правитимуть у Божих володіннях, поки підкорятимуться своєму божественному володарю.

3) Перша жінка (2:18-25). Основна ідея розповіді про створення другої людини полягає в тому, що людина потребує людського товариства. Самотність не є доброю для людини. Бог створює тварин і дозволяє чоловікові назвати їх й таким чином вступити з ними в живі стосунки, які включають владу над ними. Проте серед них «для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної». Йому потрібен справжній партнер, а тому Бог ініціює ще один акт створення. Зсилаючи на чоловіка міцний сон, Бог забезпечує жінці таку ж автономію, як і чоловіку – її існування залежить безпосередньо від Бога. Джерелом цього оповідання, ймовірно, могла бути старовинна народна розповідь, що обігрує тему ребра та його близькости до серця. У стародавній думці серце є джерелом розуму та волі, й Бог створює Єву такою ж людиною як і Адама. У розповідь також можна вбачати мотив любовного потягу, що йде від серця, і є причиною взаємного стремління чоловіка і жінки. Пояснення, що двоє людей підходять одне одному, завершується в невеликому вірші в главі 23 – вони однакові тому, що він – ‘ish, а вона – ‘ishah, те саме, що казати англійською чоловік та жінка (man і wo-man).


[1] Так у перекладі о. Івана Хоменка

Попередній запис

1:1-2:4 – Тиждень створення світу

1) Прелюдія (1:1-2). Велична драма створення світу починається твердженням, що Бог не мусив «робити» Всесвіт руками наче якусь скульптуру, але ... Читати далі

Наступний запис

3:1-4:26 – Розповідь про перший гріх, Каїн та Авель

3:1-24 – Розповідь про перший гріх 1) Змій та дерево (3:1-7). Ця коротка драма є фундаментальним уроком про природу людського ... Читати далі