1:1-2:4 – Тиждень створення світу

1) Прелюдія (1:1-2). Велична драма створення світу починається твердженням, що Бог не мусив «робити» Всесвіт руками наче якусь скульптуру, але «створив» (єврейське bara’) її винятковою божественною силою, яка означає, що саме бажання чогось призводить до виникнення об’єкту бажання. У цьому випадку Бог мав справу з несформованою матерією світу. Ужиті слова описують такий стан як пустку чи навіть хаос, над яким панує морок. Це наводить на думку, що матерія сама по собі не підпорядковується Богу, у чиїм «світлі побачимо світло» (Пс. 36:10), але віковічно перебувала поза Божою владою. Відтак почала діяти Божа сила. «Дух Божий» може означати Бога, Який запановує над водами, підпорядковуючи їхню хаотичність Собі; може означати також боротьбу між стихіями і Божим планом щодо них.

2) Шість днів створення світу (1:3-31). Книга Буття вражає нас чудом сотворення, що відбувається цілковито під керівною рукою Бога й абсолютно організовано. Бог починає промовляти і все навколо стає існувати. Сила творити через слово не унікальна для Книги Буття. Подібні приклади знаходимо у вавилонських гимнах та єгипетських історіях про створення світу. Проте жоден паралельний текст не дає відчуття величної мудрости та гармонії, які викликає це біблійне оповідання. У Бога Ізраїлю є план, й він розгортається поступово та прекрасно в ретельно збалансованій послідовності подій сотворення. У Книзі Буття цей порядок організовано як один тиждень з кульмінаційною точкою – сотворенням людей за Божою подобою. Тут можна виокремити два етапи. У перші три дні Бог створює декорації та сцену, а з 4 по 6 день живих акторів ставлять на їх місця.

День 1

Створення світла

День 4

Створення окремих світил

День 2

Створення водного та повітряного простору

День 5

Риба та птахи наповнили води й повітря

День 3

Створено тверду землю та рослинність

День 6

Живі створіння та люди населили землю

 

Усе це викладено в стилі літургійної ісповіді віри. Формулювання мають врочистий та неспішний темп: «І сказав Бог… і сталося… і побачив Бог, що це добре… і Бог назвав це (X)… і був вечір, і був ранок… і був день Y». Варто звернути особливу увагу на послідовність повторюваних фраз, наприклад, що створені речі виявляли Богові абсолютний послух і докладно виконували Божий намір; що все сотворене добре, як за своєю природою, так і в Божому плані; що є тісний зв’язок між творчим Божим словом та владою надавати речам зазви. Друга історія про сотворення в 2:4-25 ще раз порушить усі ці теми.

І нарешті, багато науковців вказали на присутність сапієнціяльної традиції в цій главі, особливо – в авторській зацікавленості в різноманітних класифікаціях рослинного життя та рисах подібности людей до Бога. Наша подібність до Бога вбачається в можливості панування над світом, яку мають люди як спільнота; вони плідні та слухняні, й живуть у мирі з усіма іншими створіннями. Першим людям було дозволено їсти лише рослинну їжу (1:29). Багато з цих рефлексій відображено в Книзі Приповістей (Пр. 3:19-26).

Коли усе було створено, Бог дивиться на все й бачить, що все дуже, дуже добре!

3) Бог відпочиває (2:1-4). Величний гимн про сотворення світу завершується сьомим днем, який закінчує тиждень. Символічно цифра сім (а таким чином тиждень) уособлює повноту та завершення. «Відпочинок» Бога наводить на два різних висновки: перший полягає в тому, що Бог може відпочивати, споглядаючи все створене із задоволенням та радістю й знаючи, що нічого не бракує. Другий висновок говорить про те, що Бог надасть усьому сотвореному самостійність, адже воно завершене та відповідне для всіх створінь, особливо людей. Бог не продовжуватиме змінювати світ чи його основні правила, й люди отримають певну автономію, яка дозволить їм відігравати роль господаря і переживати свою свободу на образ і подобу Божу. Вони здобудуть не лише владу управляти від Божого імени, а й отримають свободу приймати рішення, хороші й погані. У главі 3 Бог благословляє та освячує день шабату. Кожен віруючий ізраїльтянин прочитає це як основу для літургійного та особистого шанування шабату, як і наказує Закон, зокрема базований на десяти заповідях (Вих. 20:8-11).

Попередній запис

Загальний вступ

Глави Книги Буття 1-11 – унікальний літературний шедевр у Біблії. Ці глави містять у собі низку драматичних історій, що їх ... Читати далі

Наступний запис

2:5-25 – Особливе створення людей

1) Стиль 2-3 глав цілковито відрізняється від стилю глави 1. У них використано термін «Бог Ягве» там, де перша глава ... Читати далі