«Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого» (Вих. 20:16).
Дев’яту заповідь «Не лжесвідчи» ніхто не оспорює, але мало хто її виконує. Вона торкається найбільш хворого місця сучасного суспільства – його морального занепаду. Брехня в різних формах поширюється на усіх рівнях: від високих інстанцій до взаємин у сім’ї. Біблія дає нам орієнтири, що дозволяють уникати брехні.
Бог свідчить, що брехня і обман за своєю природою не угодні Йому. «Не крадіть, не говоріть неправди і не обманюйте одне одного» (Лев. 19:11); «Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму» (Еф. 4:25).
А кому ж вона угодна? Євангеліє від Іоанна 8:44 відповідає на це питання: «Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого… він неправдомовець і батько неправди». Бог каже, що джерелом всякої брехні є сатана. І всяка брехня, яка вимовляється, натхненна дияволом.
Бог покладає дуже серйозну відповідальність на того, хто знає, що брехня не угодна Богові і, проте, бреше. Книга Одкровення 21:8 застерігає: «Всіх неправдомовців – доля в озері, що горить вогнем і сіркою».
Священне Писання описує декілька видів брехні, які можна підрозділити на дві частини. До першої частини відноситься вимовляння слів, а до другої – випадки, коли людина нічого не каже, проте бреше.
Отже, перший вид порушення дев’ятої заповіді – лжесвідчення в суді, коли людина знаючи правду, з різних причин каже брехню. «Говоріть істину одне одному; за істиною і миролюбно судіть біля воріт ваших» (Зах. 8:16).
Другий вид – це навмисне поширення наклепу про людину з метою зганьбити її добре ім’я. Господь попереджає: «Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл» (Пс. 100:5).
Ще один вид брехні – поширення неперевірених чуток: «Не ходи пліткарем у народі твоєму і не повставай на життя ближнього твого» (Лев. 19:16). Хто такий пліткар? Той, хто почув щось і, не перевіривши цю інформацію, поширює її.
Четвертий вид порушення цієї заповіді – лестощі. Лестощі – це догоджання людині, коли ви говорите про неї щось хороше, що не відповідає дійсності. Це може бути прикрашання рис її вдачі, її дій або особливостей. Ось що Біблія каже про тих, хто лестить: «Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий – гортань їх; язиком своїм облещують» (Пс. 5:10); «Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його» (Пр. 29:5).
Коли ми говоримо про лестощі, то важливо не впадати і в іншу крайність. Скажіть, чим відрізняються лестощі від похвали? Похвала – це відмічання в людині достоїнств, що проявилися. Тут щирі мотиви: можна просто подякувати людині, сказавши їй про те, що ми їй вдячні.
Будьте розсудливими в усьому, і нехай благословить вас Господь у дотриманні цієї дев’ятої заповіді.
Автор: Олександр Погорєлов
Лестощі
Лестощі – зовні виражена форма догоджання людям; різновид обману; догідливе, перебільшене (часто: нещире, лицемірне) вихваляння будь-кого, чиїх або рис або дій (почуттів, думок, бажань та ін.).
Чому, якщо лестощі можуть сприяти покращенню стосунків між людьми, вони вважаються гріхом? Невже заради хороших стосунків не можна собі дозволити «трішечки» полестити?
Під хорошими стосунками маються на увазі передусім ті, які визначаються як хороші не з погляду підлесника або того, кому призначені лестощі, а з Божого погляду.
Хіба це не дивно, називати хорошими ті стосунки, в основі яких закладені брехня і обман? Адже очевидно, що під хорошими стосунками слід розуміти ті, які формуються на хорошій основі, а не на поганій, і які розвиваються відповідно до норм добра.
Лестощі – зброя двосічна, небезпечна як для самих підлесників, так і для тих, хто цими лестощами тішиться, кому вони пестять слух. Перші, займаючись цією гріховною роботою, плекають у собі навички обману і догоджання людям. Другі, слухаючи підлесників, плекають у собі одні з найтяжчих пристрастей: гордість і марнославство. Таким чином, підлесник шкодить і собі самому, і тому, кому лестить. Що ж у цьому доброго?
Деякі видатні подвижники, розуміючи духовний вигляд підлесників, відмічали, що вони – гірше за хижих звірів, оскільки звір, будучи хижим усередині, завжди залишається таким і зовні, а підлесник, прикидаючись привітним і доброзичливим, уміло маскує справжнє ставлення до того, кому адресує свої похвали, приховуючи зло, що гніздиться в душі.
Лестощі – один з найбільш результативних засобів, використовуваних дияволом для обдурення людей. Людина, що явно прибігає до лестощів з метою надбання прихильного ставлення, уподібнюється винахідникові лестощів, сатані, і віддаляється від Джерела Правди, від Бога.
Історичний досвід показує, що на підлесника не можна покладатися як на тверду опору. Сьогодні він демонструє дружні почуття, можливо навіть відданість і покірність (якщо, покладемо, йдеться про начальника і підлеглого), а завтра, у випадку зміни обставин, він може розкритися з абсолютно іншого боку.
Від підлесника можна чекати і каверзи, і навіть зради. Одним з найбільш яскравих і повчальних прикладів у даному контексті служить Іуда Іскаріотський, що зрадив цілуванням Спасителя (Лк. 22:47-48). Не випадково Писання застерігає нас: «Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його» (Пр. 29:5).
За матеріалами глобальної Мережі
