Досліджуючи життя Авраама і Лота у світлі страху Господнього, ми розглянемо визначення самого цього поняття. Страх Господній включає любов до того, що любить Бог, і ненависть до того, що Він ненавидить.
Усе важливе для Нього стає важливим для нас, а що для Нього не важливе, перестає і для нас бути важливим. Його пріоритети і бажання стають нашими. Страх Господній проявляється в рішучому послуху волі Божій і усім Його бажанням.
Відповідно до Писання, якщо ми боїмося Бога, Він починає наближатися до нас. У міру нашого з Ним зближення сила нашої любові до Нього зростає. Ми любимо живого Бога, Який відкриває нам Себе, а не просто знання про Нього. Без глибокого і постійного страху Господнього ми сповідуємо любов, яка не може нахвалятися істинним пізнанням Бога. Ми знаємо про Нього, але Його ми не знаємо. У цьому випадку наші почуття спрямовані до образу Ісуса, образу, який сформувався в нашій уяві, бо ми не знаємо, справжнього Ісуса, Який сидить праворуч Отця.
Цю ситуацію можна порівняти з любов’ю, яку живлять прихильники до голлівудських кінозірок або знаменитих спортсменів. Вони люблять образи, створені засобами масової інформації за допомогою інтерв’ю і газетних статей. Імена цих знаменитих людей часто звучать у домівках американців. Я чув, як прихильники говорять про своїх кумирів так, немов це їх близькі друзі. Я бачив, як близько до серця приймають люди події з особистого життя знаменитостей, немов це члени їх сім’ї. Але якби вони зустрілися насправді, вони б побачили, що ці популярні особи сильно відрізняються від штучно створеного образу. Взаємини між прихильниками і знаменитостями – це вулиця з одностороннім рухом. Якби вони зустрілися в житті, у них навряд чи знайшлися б спільні інтереси, їм не було про що б поговорити, бо ці люди не знають один одного.
Ті ж тенденції я бачив і в церквах. Багато хто говорить про Господа так, немов вони дуже близькі з Ним, але якщо прислухатися до їх міркувань, то стає зрозуміло, що вони говорять про Того, Кого вони не знають, бо вони знають тільки про Нього. Вони чули про Нього, але не чули Його голосу. Вони бачили Його дії, але не знають Його шляхів, вони знають, що Він сказав, але не знають, що Він каже.
Один винятковий випадок такого роду стався зі мною минулого року. Ми із сім’єю відпочивали на Гаваях. Через різницю в часі я прокидався рано. Одного разу уранці, коли я молився на пляжі, до мене підійшов чоловік і почав зі мною розмовляти. Йому дуже подобалося на острові, і він збуджено обговорював цю тему. Майже відразу він доповів мені, що «дівчатка на цьому острові дивовижні – дуже доброзичливі і комунікабельні». Далі він розповідав про вечірку, яку нещодавно відвідав, і торкнувся інших тілесних тем. Усі його розмови носили дуже вульгарний і поверхневий характер.
Потім він запитав мене, чим я займаюся. Коли він почув, що я священик, він розхвилювався і став говорити про Господа. Він сказав, що брав участь в євангелізаційному проекті, який його церква організувала для байкерів, а потім став міркувати про свого пастора. Він розповів, як він прийшов до Ісуса, і навіть дав мені брошуру, яка була при ньому. Потім він сказав, що дружина і діти його ще сплять у готелі (причому при цих словах я відразу згадав про його хвилювання, коли він розповідав про доброзичливих дівчаток з острова). Моє серце обливалося кров’ю, бо було видно, що цей чолов’яга упевнений у тому, що він знає Господа, проте усе його життя свідчило про зворотне. Тому Ісус каже, що ми пізнаємо вірних за їх плодами, тобто за способом життя, а не за словами або служінням (див. Мт. 7:20-23).
Це один з багатьох прикладів. Я упевнений, і ви стикалися з такими ж яскравими прикладами. У всіх подібних випадках люди, що сповідують свою віру в Христа, схожі на прихильників кінозірок. Мені боляче за таких людей. Це люди, бажаючі спасіння, люблять світське, вони підносять над задумами Божими своє прагнення до задоволень, свої плани і наміри.
Але є і інші люди, реально врятовані, але, подібно до Лота, живуть тілесними інтересами. Вони залучені у світські справи. Вони хочуть служити Богові, але їх апетити зробили з них рабів світу цього. Вони не дозволяють своєму его померти на Хресті і опираються очисній роботі Христовій у своєму житті. Вони не прагнуть шукати Його волі і не розширюють Царства Божого. Вони врятовані, але їм бракує близькості з Богом. Вони як і раніше живуть у зовнішньому дворі, обмежені завісою з власного тіла, бо вона заважає їм наблизитися до нового і живого шляху. Вони стоять поряд з Його присутністю і в той же час далекі від Нього.
Люди, що живуть у зовнішньому дворі, не зрозуміли, навіщо Бог позбавив їх від гніту цього світу. Вони упустили вище людське покликання близького пізнання Бога. Їм подобаються проповіді, що говорять про любов Божу, про благословення, захист, забезпечення і достаток. Усе це істинна правда, але вони і чути не хочуть про питання, які стосуються стану їх власного серця. Вони вибрали те, що по суті ніколи не зможе їх задовольнити, і проходять повз джерело води живої, яке міститься в їх серці.
Ми повинні зрозуміти, що Бог бажає близьких стосунків з нами, що Він святий і нікому не дозволить над Собою насміхатися. Він сплатив занадто високу ціну, щоб притягнути нас до Себе, то як ми можемо залишатися друзями цьому світу? Перш ніж призвати нас наближатися до Бога, Яків попередив: «Чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога?» (Як. 4:4). Він каже, якщо ми шукаємо дружби зі світом, ми стаємо ворогами Богові. Пам’ятайте, він звертається до вірних. Павло також використовує дуже конкретні і недвозначні фрази: «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці» (Тит. 2:11,12). Саме тому Павло закликає нас: «Зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння».
