У Старому Заповіті була людина, яка була названа другом Божим. Ім’я цієї людини Авраам. Чому ж він став другом Божим? Відповідь можна знайти в найбільшому випробуванні, якому він піддався. Йому довелося чекати двадцять п’ять років виконання обіцяння Божого. Після чого в нього з його безплідною дружиною Сарою народився син. Бог дав йому цього сина через багато років після того, як вони з дружиною вийшли з дітородного віку. Сина назвали Ісаком, що означає сміх. Ця дитина внесла в їх дім радість, яку вони собі і уявити не могли.
Бог уважно спостерігав за цією сім’єю, а між Авраамом і сином росла міцна і ніжна любов. Настав час випробувань, і Бог попросив Авраама: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення» (Бут. 22:2).
Ви можете уявити, який шок пережив Авраам, почувши це веління? Це був син обіцяння, та сама дитина, народження якої з великим терпінням чекали двадцять п’ять років. Ізмаїла вже вигнали з дому – значить, Авраам залишається ні з чим. Але чому це треба зробити зараз, коли узи любові особливо міцні? Чому Бог чекав так довго? Чому Він не попросив принести сина в жертву, коли Ісак був немовлям? Багато біблійних учених вважають, що в цей час Ісаку були тридцять три роки.
Ви можете уявити ту ніч? Мабуть, у грудях Авраама йшла тяжка боротьба. Як міг Бог просити його про це? Усе йшло, як було задумано. Одного разу Ісак одружиться, і його нащадки зроблять цілі народи і царів, яких Бог обіцяв Аврааму. Як міг Бог просити в Авраама життя сина, причому так рано? Ви чуєте питання, які проносилися в душі Авраамовій у ту ніч? Навіщо Він у такому разі взагалі дав мені Ісака? Невже Він дав мені його тільки для того, щоб потім забрати назад? Чи любить Він Ісака так, як я? Чому Він не захотів узяти моє життя замість життя сина?
Проте щось в Авраамі запанувало над усіма цими питаннями і гіркими роздумами: страх Господній. Бог сказав, і він покорився. Ми читаємо: «І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог» (Бут. 22:3). Зверніть увагу на слова рано вранці. Ви напевно колись чули, як деякі люди кажуть: «Бог працює зі мною впродовж останніх декількох місяців, але я доки не готовий». Такі люди просто демонструють брак страху Господнього.
Боятися Бога означає трепетати при Його Слові. Це означає, що ми коримося Йому навіть тоді, коли не бачимо на це причин або сенсу і користі. Це означає, що ми слухаємося Його навіть тоді, коли нічого не розуміємо. Ця покора відбувається навіть тоді, коли вона спричиняє біль. Ми як проповідники Євангелія зробили погану послугу Тілу Христовому.
Занадто часто ми говоримо про послух тільки тоді, коли вигоди і користь від нього очевидні. Ми кажемо, наприклад, таке: «Якщо ви віддаватимете, тоді Бог буде…»., чи «Якщо ви молитиметеся, тоді Бог…», чи «Якщо ви покорятиметеся, тоді…». Це, практично, послання до людей про те, що можна прийти до Христа, щоб отримати щось натомість. Чи вірю я в те, що Бог благословляє? Поза сумнівом! Але ми в жодному разі не повинні служити Богові тільки заради отримання благословінь! Ми повинні служити Йому тільки тому, що Бог є Бог, а не для того, щоб отримати від Нього щось натомість.
Покора Авраамова була негайною, і він впродовж трьох днів йшов до гори, яку Бог вказав йому. Чому Бог не вибрав гору ближче? Навіщо треба було йти три дні? Думаю, Бог дав Аврааму час обдумати Свій наказ і навіть, можливо, повернути назад. Одна справа миттєво почати рухатися, коли ти чуєш голос Божий, і зовсім інша справа довести усе до самого кінця. Уявляєте, що повинен був думати Авраам через три дні, коли, більш нічого не чуючи від Бога, він підійшов до гори і дивився туди, де він мав принести в жертву найдорожче у своєму житті.
Проте Авраам дійшов до вершини гори, звів жертовника, зв’язав Ісака і заніс над ним ніж. І раптом Ангел Господній звернувся до Аврама: «Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого» (Бут. 22:12).
Як Бог дізнався, що Авраам Його боїться? Він зрозумів це за його готовністю коритися навіть тоді, коли Авраам нічого не розумів у Божих діях. Він корився навіть тоді, коли це було боляче і, як могло здатися, позбавлене всякого сенсу. Бог спостерігав, як Авраам звеличив бажання Господнє над усе. Тоді Бог зрозумів, що «це людина, якій Я можу відкрити Себе, і з ким можу поділитися Своїм серцем».
Божі грані, що відкрилися
Відразу після цього Авраам звів очі і побачив барана, який заплутався в кущах. І тоді з його серця вирвався крик: «Ієговаїре» (що означає «Господь нагледить»). Він був першою людиною, яка узнала Бога як Ієговаїре. У відповідь на повагу і послух Авраама Бог відкрився йому тією гранню Свого характеру, яку раніше ніхто з людей не знав.
Ви можете знати мене як Джона Бівера, автора книг. Дехто з вас знають мене як Джона Бівера – оратора. Але є жінка, її звуть Ліза, і вона знає мене як чоловіка. Це мій дуже близький друг і дружина, і я ділюся з нею такими секретами, які ніхто, окрім неї, не знає. У нас є сини, і вони знають мене як тата. Наші взаємини специфічні, які бувають тільки в батьків із синами. У вашому житті теж є батьки, подружжя, сини, друзі і т. д. У Бога також є багато сторін, або граней характеру.
Бог ділився з Авраамом тим, чого ніхто до нього не знав. Господь навіть ділився з Авраамом Своїми планами і дозволяв тому висловлювати свою думку.
Вони разом обговорювали певні питання. Одна з таких дискусій стосувалася Содому і Гоморри. Бог сказав: «Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?» (Бут. 18:17). Господь прийшов до Авраама, щоб обговорити з ним цю ситуацію, і Він оцінив думку Свого друга і прислухався до неї. Содом уникнув би своєї трагічної долі, якби в ньому знайшлося хоч би десять праведників. Але в ньому не виявилося навіть цієї кількості!
Бездушний до Божих планів
Просто дивно, що племінник Авраама, Лот, якого Біблія називає праведним (див. 2Пет. 2:7), так сильно відрізнявся від свого дядька. Лот був тілесною людиною, і Бога не боявся. Його історія відрізняється від історії Авраамаої. Він почав свій шлях разом з Авраамом, але кожного разу, коли тіло починає спільне життя з духом, обов’язково виникає конфлікт. Авраама більше цікавили справи Божі, ніж світські, і тому він запропонував Лоту першому вибрати собі ділянку землі. Авраам готовий був задовольнятися тим, що залишиться після Лота, хоча саме та земля, яку він вибрав собі, з часом стала родючою територією, по якій потекли молоко і мед.
Ми читаємо: «І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську [родючу]» (Бут. 13:10).
У ті часи Йорданська територія була найбажанішою і найродючішою землею. Що ще побачив Лот, звівши очі? Він знав, що міста Содом і Гоморра були повні нечестя. Напевно, дивлячись на цю землю, він намагався визначити, як скористатися багатством цих міст, не зазнаючи їх згубного впливу. Він вирішив жити не в самому місті, а розташувати свої намети на рівнинах Содомських. Так він зміг би триматися чимдалі від епіцентру скверни і одночасно насолоджуватися багатством і достатком цього регіону. Ми читаємо: «Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому» (Бут. 13:12). Проте як ні намагайся триматися чимдалі від нечестя, але якщо ти не боїшся Бога, гріх тебе з часом обов’язково притягне до себе. Це і сталося з Лотом: він почав з наметів на рівнинах Содомських, але шістьма розділами нижче ми можемо прочитати, що в місті Содомі в нього вже був свій будинок (див. Бут. 19:2).
Содом був багатим і процвітаючим містом. Його жителі не мали уявлення про те, що ним залишилися лічені години до того моменту, коли їх місто буде стерте з лиця землі. Це не має дивувати нас. Але що має нас стривожити, так це той факт, що і Лот не здогадувався про це. Бог послав ангелів, посланців милості, попередити його. На відміну від Авраама, який боявся Бога і знав Його сокровенні думки і плани ще раніше їх реалізації в житті, Лот був таким же бездушним, як і грішники, які жили поряд з ним у Содомі. Авраам був другом Божим, бо він боявся Його!
