Ми можемо і далі читати Старий Заповіт, але найбільша трагедія сталася ще раніше, за багато років до появи царя Давида, коли його предки, нащадки Авраамові, вийшли з Єгипту. У попередніх розділах цієї книги ми дізналися про те, що Бог бажав вивести ізраїльтян з рабства, щоб привернути їх до Себе. Він хотів наблизити їх до Себе, щоб явити їм Свою присутність. Але ось якою була їх реакція на це Боже бажання: «І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог» (Вих. 20:21). Яка трагедія! Бог відкриває Себе ним, а вони стоять вдалині. Тільки в Мойсея було прагнення до Бога, яке спонукало його наполегливо йти вперед і наближатися до Нього. У результаті такої реакції народу Бог створив священство, яке стояло перед Ним як представники народу. Бог повелів зробити скинію, щоб Він міг бути присутнім серед народу, ховаючись за завісою. Незабаром після того, як будівництво скинії, зроблене строго за вказівками Божими, було закінчене, ми читаємо: «А хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня наповнила скинію. І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня наповнила скинію» (Вих. 40:34,35).
Різні ступені Його присутності
У цьому місці я хочу дещо відволіктися і обговорити різні ступені Божої присутності. Зверніть увагу на славу, про яку говориться в попередньому вірші і яка означає Його присутність. Коли скинія була побудована, Божа присутність у ній була такою славною, що Мойсей, який як друг говорив з Богом лицем до лиця, не міг увійти до неї. Ви можете собі уявити найвищий ступінь Його краси, дивовижної і в той же час страшної Його присутності?
Через багато років присутністю Господньою в скинії, можна сказати, нехтували. Це було за часів Ілія, первосвященика і судді, а також далекого нащадка Ааронового. Більше того, у скинію не лише запросто заходили, але поряд з місцем, куди Мойсей не міг дозволити собі увійти, коїлися страшні гріхи. Ми читаємо: «А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте» (1Сам. 3:1). Але чому слово Господнє було рідке в ті дні? І знову-таки, видіння, або одкровення Божі, включаючи Його Слово, можна знайти тільки в Його присутності. Там, де немає Його присутності, не буде і одкровень, а там, де є лише мала дещиця Його присутності, і одкровення Його будуть рідкісними. Але там, де Його присутність проявляється могутньо і сильно, там і одкровення будуть потужними і сильними! Трохи далі в цьому ж розділі автор Першої книги Самуїлової розповідає, що «Божий світильник [Його присутність] ще не погас [повна відсутність Бога]». Та все ж ця трагедія сталася пізніше, наприкінці служіння Ілія, коли ковчег Божий був захоплений філістимлянами. В останні години свого життя Ілій почув слово іхавод, що означає «відійшла слава від Ізраїлю».
У часи, коли жив Ілій, присутність Божа було ледве помітною через гріх, що панував серед ізраїльтян. Але в історії Ізраїлю бували ситуації, коли Його присутність не виявляла явну Його славу такою, якою бачили її люди в щойно побудованій скинії, де Його присутність була реальною і очевидною, а одкровення могутніми і щедрими. А коли ступінь присутності Божої невисока, Він наближається до людей ледве помітним чином, вважаючи за краще не демонструвати Свою славу. Це можна побачити на прикладі з Яковом. Він боровся з Богом і бачив Його лицем до лиця, але, як видно, без виявлення Його слави. Проте Яків повністю преобразився і в результаті цієї зустрічі з Богом зріс у Його одкровенні (див. Бут. 32:24-30). Ісус Навин бачив Бога, але не зрозумів, що розмовляє з вождем воїнства Господнього. З іншого боку, Мойсей звернувся до Бога, висловивши бажання бачити Його лицем до лиця, на що Бог відповів: «Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити» (Вих. 33:20). Ми бачимо бажання Мойсея споглядати Бога в усій Його славі, чого він зробити, проте, не міг. А Ісус Навин і інші бачили обличчя Господнє та залишилися живі. Чому? Бо вони не бачили Господа в усій Його славі.
