Сяйво Його обличчя

По-перше, давайте коротко обговоримо, що таке слава Господня. Дехто думає, що це певний туман, хмара або якесь інше подібне до цього явище. У результаті можна чути такі заяви: «О, на наше минуле зібрання опустилася слава Господня». Проте таке ставлення до Божих понять «затемнює раду словами без розуму» (Йов 38:2).

Передусім слава Божа – це не хмара. Ви можете запитати: «Тоді чому майже кожного разу, коли в Писанні згадується слава Божа, говориться також і про хмару?» Причина цього наступна: Бог ховається в хмарі. Він занадто сліпучий, щоб Його можна було бачити, тому хмара приховує Його обличчя, інакше всяка плоть навколо Нього була б миттєво знищена і загинула. Пам’ятайте, Бог сказав Мойсеєві, що ніхто не може бачити Його обличчя і залишитися в живих.

У зв’язку з цим виникає питання: як же тоді Ісая, Єзекіїль і апостол Іван бачили славу Господню і залишилися живі, а потім і розповіли нам про це? Відповідь проста: вони були в дусі і поза тілом. Смертне тіло не може перебувати в присутності святого Господа в усій Його славі. Він є палючий огонь, і немає в Нім жадної темряви (див. Євр. 12:29; 1Ів. 1:5). Павло так пише про Ісуса: «[Він є] блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може» (1Тим. 6:15,16).

Ісус перебуває в нестерпно сліпучому світлі, якого ніхто з людей не бачив і бачити не може. Псаломщик заявляє, що Господь «зодягає… світло, як шати» (Пс. 104:2). Павло теж писав про це з упевненістю, бо він відчув по дорозі в Дамаск певну міру цього неприступного світла Божої присутності в славі. Він так розповідав про це царю Агріппі: «Опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов» (Дії 26:13). Павло не бачив обличчя Ісуса, він бачив тільки світло, яке виходило від Нього. Це світло перевершувало нестерпно яскраве близькосхідне сонце! Павло перебував у присутності Божої слави. Це було не уранішнє і не вечірнє сонце, але сліпуче яскраве, полуденне сонце. Я жив у «сонячному» штаті, у Флориді, дванадцять років і ніколи не носив сонцезахисні окуляри. Проте кілька років тому я поїхав з Лізою на Близький Схід, і там мені довелося надіти сонячні окуляри! Сонце в тому сухому і пустинному кліматі було набагато яскравіше, а близькість до екватора набагато посилювала його нестерпне сяйво. Сонячне світло було стерпним рано вранці і ближче до вечора, але з одинадцятої до другої години сонце було нестерпно яскравим. Та все ж Павло стверджує, що світло Ісуса сяяло яскравіше, ніж полуденне сонце Близького Сходу! Замисліться на хвилинку і згадайте, коли ви востаннє намагалися поглянути прямо на сонце? Це дуже важко, якщо воно не приховане за хмарами. Слава Господня перевершує по яскравості сліпуче полуденне сонце в багато разів.

Тоді стає зрозумілим, чому Йоїл і Ісая разом стверджували, що в останні дні, коли відкриється слава Господня, сонце померкне. «Оце день Господній приходитьЗорі небесні та їхні сузір’я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм» (Іс. 13:9,10).

Дозвольте пояснити вам ще дещо. Що ми бачимо в ясному нічному небі? Зірки! Вони розкидані по всьому небу. Але що відбувається, коли уранці сходить сонце? Куди діваються зірки? Невже вони втікають і ховаються за горизонтом до заходу сонця, а потім швидко повертаються на свої місця? Ми знаємо, що це не так. Але що ж все-таки відбувається? Просто зірки мають славу одного рівня, а слава сонця перевершує їх славу в багато разів, тому, коли сонце з’являється, їх слава меркне в порівнянні із славою сонця. Вони залишаються на місці, але бачити їх вже неможливо. Таким самим чином, коли Ісус повернеться у Своїй славі, вона буде незмірно яскравіша за сонце, і Він його затьмарить. Сонце залишиться на місці, але бачити його ми вже не зможемо. Ось так! Ви розумієте тепер, чому Павло каже, що Ісуса в Його славі «не бачив ніхто із людей, ані бачити не може»?

Слава Господня перевершує будь-яке інше світло. Він є досконале світло і палючий огонь. Ось чому до Його Другого пришестя люди «підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі» (Іс. 2:19). Іван пише про це так: «І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця» (Об. 6:15,16).

Попередній запис

Найбільша трагедія

Ми можемо і далі читати Старий Заповіт, але найбільша трагедія сталася ще раніше, за багато років до появи царя Давида, ... Читати далі

Наступний запис

Що означає слава Божа?

Давайте дамо відповідь на наступне питання: що означає слава Божа? Для відповіді ми повернемося до спілкування Мойсея з Богом. Мойсей ... Читати далі