Давайте дамо відповідь на наступне питання: що означає слава Божа? Для відповіді ми повернемося до спілкування Мойсея з Богом. Мойсей не лише просив присутності Божої, але він також просив побачити Його славу: «А він відказав: Покажи мені славу Свою!» (Вих. 33:18).
Єврейське слово «слава» – kabowd. У своєму Біблійному словнику Стронг пояснює, що це слово означає «вагу чогось, але тільки в переносному і позитивному значенні». У визначенні цього слова є також «пишнота і велич, достаток і честь». Мойсей просив Бога показати йому усю Його славу. Уважно учитайтеся у відповідь Божу: «Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім’ям перед тобою» (Вих. 33:19).
Мойсей просив показати йому славу, а Бог обіцяв показати добро. Єврейське слово «добро» – це tuwb. Воно означає «благо в найширшому значенні слова». Іншими словами, ніщо не приховане, усе добре і благе на видноті.
Потім Бог сказав: «І покличу Господнім Ім’ям перед тобою». Перш ніж земний цар вступає в залу, глашатай оголошує його ім’я. Урочиста поява царя в тронній залі в усій його величі і з оголошенням його царственого імені супроводжується звуком сурми. Таким чином явлена велич царя, і усім присутнім стає зрозуміло, хто є цар. Його велична присутність сповнює людей почуттям благоговіння. Але якщо цей же монарх піде вулицями свого міста в звичайному одязі, без супроводжуючих його придворних? По правді кажучи, усе, що було так явно і певно при дворі, буде втрачено на вулиці, і жоден перехожий не дізнається царствену особу. Від його присутності вже не паморочитиметься голова, його слава не справить того враження, яке вона викликала в людей у тронній залі. По суті, саме Бог вирішив оголосити Своє ім’я перед Мойсеєм, сказавши: «І покличу Господнім Ім’ям перед тобою і пройду перед тобою в усій Моїй величі».
У Новому Заповіті говориться про те, що слава Господня явлена нам в особі Ісуса Христа (див. 2Кор. 4:6). Багато людей, що перебували в присутності Божій, свідчили про те, що вони бачили Його обличчя і Його Самого. Так, поза сумнівом, але скажу вам при цьому, що ніхто не бачив Його в повноті Його слави.
Хтось може задатися питанням відносно того, що учні бачили обличчя Ісуса після Його Воскресіння. Так, правильно, але і тоді це не було повним з’явленням Його слави. Як я вже казав, були люди, описані в Старому Заповіті, які перебували в присутності Божій, але не в явленні Його слави. Господь явився Аврааму між дубами Мамре, але не в славі (див. Бут. 18:1,2). Господь боровся з Яковом, а Ісус Навин (див. І. Н. 5:13-15) навіть не упізнав Його. Були інші подібні до цих випадки.
Коли Ісус Навин зустрівся з Господом перед нападом на Єрихон, Господь з’явився йому як Воїн. Не упізнавши Його, Ісус Навин запитав: «Чи ти наш, чи наших ворогів?» Тоді Господь відкрився йому як вождь воїнства Господннього і наказав Ісусові Навину роззутися, бо земля, на якій той стояв, була святою! Яків боровся з Господом всю ніч і до світанку закричав: «Скажи ж Ім’я Своє» (Бут. 32:30).
Давайте повернемося до нашого прикладу з царем, який ходить містом у звичайному одязі, і багато хто його не впізнає. Саме в такому вигляді побачили Господа Яків і Ісус Навин, але вони все ж отримали від Нього великі одкровення.
Те ж відноситься і до періоду після Воскресіння. Марія Магдалина була першою, з ким заговорив Ісус, і вона подумала, що це садівник (див Ів. 20:15,16). Учні їли рибу з Ісусом на березі моря (див. Ів. 21:9,10) і спочатку не дізналися ні Його, ні Його голосу. І тільки коли Він зробив щось, дуже для них знайоме, вони Його впізнали. Після Воскресіння Він також йшов з двома учнями, які ще до Його смерті чули, що мало статися, проте не впізнали Його, бо «очі ж їхні були стримані» (див. Лк. 24:16). Вони теж не упізнали Його ні по обличчю, ні по фігурі, ні по голосу. Вони усі бачили Його обличчя і перебували в Його присутності, але Його слава не була явлена в усій повноті. І усі вони згодом отримали одкровення від Його присутності.
На противагу цьому апостол Іван, перебуваючи на острові Патмос, бачив Господа в дусі. Але це була абсолютно інша зустріч, незрівняна зі сніданком на березі моря, бо Іван цього разу побачив Ісуса в усій Його славі. Він так описує Ісуса: «А обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий» (Об. 1:16,17). Господня славна присутність було такою сильною, що Іван впав, як мертвий.
Саме слава Господня робить Бога Богом. Усі Його риси – сила, влада, мудрість – мають буквально незмірну вагу і велич. Він нічого не утримує і нічого не приховує! Цю присутність у славі можна відчувати тоді, коли Бога видно тільки частково, як це було в прикладі з Мойсеєм, який побачив тільки Його спину, або як це було з Савлом по дорозі в Дамаск, коли Павло не бачив і не чув нічого, окрім сліпучого світла і голосу.
